Le miroir révélateur

Élodie

Respirant la solitude absente dans ma journée J'observe les émotions de mon reflet La lumière cogne le miroir M'empêchant de davantage voir Je fais le point sur mes actions de ce jour Je réfléchis et lentement, fais le tour De mes pensées désordonnées, Pleines de mensonges et d'honnêteté Je pose ma main sur la vitre éblouie Qui s'y est admiré aujourd'hui ? Les rayons impitoyables du soleil cruel Rendent la pièce irréelle Respirant la solitude absente toute ma journée Je plisse les yeux pour voir mon reflet Mais la lumière aveuglante du soleil couchant M'empêche de voir mon regard correctement La lumière est si forte que je ne distingue plus mon expression J'en oublie peut à peut mes ambitions Si je n'avais jamais eu de visage sous tous ces masques Qui m'étouffent et me cachent ? Et si Dix ans plus tard J'étais aussi Devant ce miroir ?

2020-10-21 07:52:55

Інші вірші поета

Politesse Terrifiante solitude Miroir, est-ce que... L'amante délaissée

Інші поети

Петро Лесюк

@tumb4iko

Богдан Глинянський

@BohdanZablotskyi

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11138

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1718