Multimasque

Élodie

Dès que mes yeux s'ouvrent Je pense à ton autoportrait Qui mérite d'être au musée du Louvre Tellement il est bien fait Lorsque je pars pour le collège Je met mon masque neutre Je rêve du beau blanc neige Qui ornait ton t-shirt Une fois assise dans le bus scolaire Je plonge dans l'écran de mon portable Je met mon masque à tout faire Mais tu restes absent sur la table Les grilles du collège m'ouvrent leurs bras Résignée, j'y cours, j'y vole Je met mon masque de folle Mais c'est difficile sans toi Quand je rentre à la maison Je met mon masque d'enfant rebelle Seul toi peut me faire entendre raison Tu es mon soleil, mon sourire, mon ciel Puis quand le soir tombe enfin Je met mon masque souriant J'oublie ce qu'il y aura demain Où que tu sois, le soir, je t'attends... ---END---

2020-10-13 04:29:38

Інші вірші поета

À toi que je déteste Vous avez vu ? Magie La colère

Інші поети

АНАСТАСІЯ ДЕМ'ЯНЧУК

@NASTYA_087

Plzdrinkmypapaaa

@Plzdrinkmypapaaa

Catastrophe

@catastrophespoetry

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5003

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11527