Ode to African Queen
You are dark as religion. Remember God could not have named a modicum of light without you. You are plum, black currant, passion fruit in another woman’s garden. You are Black as and as if by magic. Black not as sin, but a cave’s jaw clamped shut by forgiveness. Color of closed wombs and bellies of ships, you, dark as not the tree trunk but its every cleft. I chart each crescent moon rising above fingernail and rub together my thighs for want of you. I try to find you where the pages of books meet. You hang where men or piano keys segregate. When I miss you, I remember the hickey the sun left on the back of my neck. If I forget, I smoke blunts down to my fingertips and beg you to come on my lips. This is how I pray for you when I’m not pessimistic. I bow to your darkness like I kneel beside a child’s bed, confessing as gospel, there’s no monster here.
2020-01-04 23:50:28
3
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Enok Mayeny
Thank
Відповісти
2020-01-05 13:09:30
Подобається
STELLA RAYMOND
It's awesome. I love it.....great imagination
Відповісти
2020-02-18 06:50:25
Подобається
Enok Mayeny
Відповісти
2020-02-18 10:08:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2462
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2279