Знаю.
Я знаю Я знаю як це коли тримтять руки Я знаю як це коли твої думки це чорні круки Хто візьме нас з тобою на поруки Випустіть нас цієї буцегарні під заставу Я не хочу бачити , дивитися цю жалюгідну виставу. Онікс в платинову оправу - наші обручки ? Ні то кайдани на твої ніжні ручки. Ні то корона для тих хто вдягати звик онучки. Так я знаю - тобі важко. А ти мого щастя , мого горя пташко. На нашому столі я поставив отрути пляшку. Шукай нам на труну дошку Пий потрошку. Нас не взяли на поруки Не внесли заставу Я побачив виставу Я знаю що ти сяєш Ти світиш Я дивився на тебе яскраву. Ручки в кайданах та на ешафоті. Тіло в гнилих ранах але з короною на голові. Які ж ми тупі. Я пішов і ти за мною. Ми мали струмком до струмка і стати рікою. Ти на ешафоті , а вирок мені - бо ми жили в марноті. Я не зігрівав тебе в турботі Я не зігрівав тебе , а холод обпікав в зимовому гроті. Я не зігрівав то зігріє моє багаття Це Іспанська Інквізиція ? Ні це моя любов до тебе Я знаю ми грішні І слова мої невтішні Рухи ката неспішні Він підпалив скирду Гори моє кохання я зігрію Гори моя любов я теж зітлію.
2022-12-26 19:40:40
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2489
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1910