Лініями

Erebus

Міць моїх рук зжимає стілет Мої пальці направляють лезо в твоє серце. Я буду нещадним і злим Я буду жорстоким і лихим Ламати нашу любов Лопати склом крихким Із смаком гірким Я ковтаю вологі лінії з очей А ми не поряд вже скільки ночей ? Міць в моїх долонях витягає холодну сталь А ти все живеш і далі. А ти живеш хоч я вмираю Я кожну твою світлину поглядом сжираю. Я кожен раз шкіру здираю Я поглинаю Я поглинаю вологі лінії з очей А хто торкається зараз твоїх ніжних плечей ? Я вбиваю себе тримаючи цей зв'язок. Поверни мені мій стилет Я ж зовсім не твій поет. Поки я цілився ти штовхнула Тіло летить в кювет Тіло розлетілося на шматки З тіла росте гілля з нього листки Поливаючи вологими лініями з очей - твоя байдужість вбила мене силою тисячі мечей.

2022-12-07 01:07:45

3

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Н Ф

"Вологі лінії з очей " - гарна метафора

Відповісти

2022-12-26 16:03:27

Подобається

Erebus

@Н Ф намагаємося бути метафоричними , символічними , стилізованими.

Відповісти

2022-12-26 16:07:23

1

Н Ф

@Erebus Не погано виходить)

Відповісти

2022-12-26 16:24:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2306

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2653