Лініями
Erebus
Міць моїх рук зжимає стілет Мої пальці направляють лезо в твоє серце. Я буду нещадним і злим Я буду жорстоким і лихим Ламати нашу любов Лопати склом крихким Із смаком гірким Я ковтаю вологі лінії з очей А ми не поряд вже скільки ночей ? Міць в моїх долонях витягає холодну сталь А ти все живеш і далі. А ти живеш хоч я вмираю Я кожну твою світлину поглядом сжираю. Я кожен раз шкіру здираю Я поглинаю Я поглинаю вологі лінії з очей А хто торкається зараз твоїх ніжних плечей ? Я вбиваю себе тримаючи цей зв'язок. Поверни мені мій стилет Я ж зовсім не твій поет. Поки я цілився ти штовхнула Тіло летить в кювет Тіло розлетілося на шматки З тіла росте гілля з нього листки Поливаючи вологими лініями з очей - твоя байдужість вбила мене силою тисячі мечей.
2022-12-07 01:07:45
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Н Ф
"Вологі лінії з очей " - гарна метафора
Відповісти
2022-12-26 16:03:27
Подобається
Erebus
@Н Ф намагаємося бути метафоричними , символічними , стилізованими.
Відповісти
2022-12-26 16:07:23
1
Н Ф
@Erebus Не погано виходить)
Відповісти
2022-12-26 16:24:54
Подобається
Інші вірші поета
Ні слова. Програв. Знаю.
Інші поети
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
Hitar
@Hitar
bandagemaniac
@bandagemaniac
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1333
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2003