Програв.
Зрікаюся себе
Розбиваю себе на дрібні уламки
Я свічадо , я скляна поверхня розсипані по підлозі
Я потяг , що вічно в дорозі
Я Фортеця в останній облозі
Я навіки змучене тіло
В середині як болить так і боліло
Парафіном , густими краплинами стікало , тьмяним вогником горіло.
Боліло і не жило.
Чи все що я в пам'яті зберіг
Чи все це дійсно колись було ?
Брудною водою в каналізацію спливло.
По іржавим трубам , до стоків
А скільки вже місяців , років ?
Скільки ти дивишся одне і те саме кіно , одноманітний фільм ?
Ти в полоні трьох старих відьм.
Ножиці на готові і нитка натягнута останньої межі.
Охороняв свої рубежі.
Охороняв і не знав горя.
Ти та сама зла доля. ?
Охороняв рубежі , а заплутавсь в почуттях мережі.
Завжди будь насторожі.
Завжди пильнуй , по стінах свого замку впевнено крокуй.
Дивись і не підпускай.
Дивись і кожного незваного гостя лезом ріж та рубай.
Ти помолився , а брами пробиті.
Милосердя , пощади - благай.
Руки твої то сухі кістки , тіло твоє то шкіра що перетворилася на пісок.
Рік за роком , а за кроком крок.
Я лежати маю у землі , моє серце розбито , янголи пішли в інші світи.
Куди я мав дійти ?
Я лежу на землі в останні секунди
В останню мить , я один і нікого не буде.
Цей світ мене лишить , заховає , забуде.
Останній кисень заполонив груди.
Я відкрию очі в новому житті - хтось та й розбуде...
Помилка диктована надією.
Світлою мрією почати спочатку.
Змарнілі руки сховали в землю зернятко.
А з мого останього конверту зірвали печатку.
Там цей лист і ці слова.
Іншого життя не бува.
2022-12-29 09:58:59
3
7