Tears And Rain
I If only i could lay down my soul, To shed off the skin beneath the mask i carry, Just to sense the words coming from a deceitful heart. II I wish i could choose the realm of fogs over clarity, To scream so loud without a touch of pain, But then i found no meaning. III If only i could walk through the weary path, Knowing fully not that my fire burns through, To know not who's behind the doors of my mind, To depart not from the yester years, But to lay marks for the years ahead. IV I wish i could choose between heaven and hell, And if the intermediary trapped me in purgatory, Who would remit coins into the repentance box? Making the sound of each drop of coin free my soul from the fowler's snare, Free from the known and the unknown, And to sprinkle seasonal salt, knowing the tides of the horror shades are gone forever. V A need to find comfort in pain, To seek tranquillity in the midst of turbulence, To hide my true colour like Dorian Gray, In a world of fire and flame, Fogs and darkness, tears and rain. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-08-28 07:10:47
2
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2324
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3865