Серце в шоколаді
Бізельмоній
Тріпоче серце зі страху, Потрапивши до моїх рук. Провело все життя воно Серед розкоші й слуг. Не знатиме більше розпачу Віднині вічний покíй. Змочу-но в шоколад його Тепер він на віки мій. Прозвали серцеїдкою, Не знають наскільки праві, Нагоду погризти серце чиєсь Пропустить не дозволю собі. Тікають від мене усі, Знайомі і просто прохожі. Як не дивно мені, але Здобиччю стати немає охочих. Та навіть ті крики й вмовляння Не вмірять мені апетит Бо їстиму я, поки зуби ще є Й допоки в меню ще є ти.
2020-02-04 11:58:02
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Есмеральда Еверфрі
Хммм...а яка передісторія того віршу?😏
Відповісти
2020-02-04 13:21:49
Подобається
Бізельмоній
@Есмеральда Еверфрі Я була голодна. Все.
Відповісти
2020-02-04 13:30:42
Подобається
Есмеральда Еверфрі
@Бізельмоній ого... страшні справи робляться на голодний шлунок😅😅.
Відповісти
2020-02-04 13:31:30
1
Інші вірші поета
Час Жадана зустріч Співавторство в усій красі Прикраси в волоссі
Інші поети
somewhere
@somewhere
Lilya Foxyyy
@LillyFox
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3342
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4321