Прикраси в волоссі

Бізельмоній

Квіти спадають з вінку, В'януть під п'ятами тиші. Так страшно іти у садку, Коли вітер жахи колише. За деревом стогне страхіття, Під кущиком чути чийсь лай, Так соромно йти в самотині, Коли знаєш, що зовсім не сам. Жахають не так дивні звуки, Боюсь не дерев довгов'язих, І страх наганяють не духи. Не че́реди дивних оказій. Це просто панічні ті крики, Що голос нічий не вспіває. Це верески чорної тиші, Що лиш темний мешканець знає. Спадає останняя квітка, Немає прикрас у волоссі. Згасає остання надія, Що приймуть мене як гостю...

2019-02-22 22:29:56

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Есмеральда Еверфрі

То прекрасно, Бі). Так...так казково і реально водночас, ти молодець).

Відповісти

2019-02-22 22:43:43

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

👏👏👏👏

Відповісти

2019-03-28 19:42:57

Бонні

Атмосферою нагадує деякі пісні "Zwyntar", зокрема "Білим снігом"

Відповісти

2023-08-30 06:00:49

Подобається

Інші вірші поета

Що б стало, якби Сара не зустріла Віторі (до книги "З дівок у леді") Серце в шоколаді Пернатики Жадана зустріч

Інші поети

sambridhi

@sam6ridhi

Your Witch

@Your_Witch

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2542

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16767