Пернатики
Пернатії мрії літають довкола, Шорохом крил відганяючи втому, І тихо, на вушко шепочуть слова: "Доки є ми – ти не сама." І кожну хвилину стрімкого життя Мрії все кажуть куди і кудя, Указують напрям і час, і всі дії Нагадують правила за́вжди незмінні: "Шля́хом доверху є лише послух, Надання кращим людям правильних послуг, І коли врешті зловим жадану нагоду Ми зможем забрати свою нагороду." В гонитві за всім оббиваємо ступні, Стираєм кордони, колись недоступні, Що не проблема – смішне, подарунок! Але рано чи пізно прийде́ твій рахунок. І ось він – момент, пік життя, Алілуя! "Ще крок і до слави нарешті дійду я." Спалахує мрія, мов зірка, твоя І питання: "А тепер що робити зі своїм життям?"
2020-02-06 21:58:38
16
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Есмеральда Еверфрі
Цікавий вірш). Ти все більше вдосконалюєшся😉.
Відповісти
2020-02-07 06:44:40
1
Лео Лея
Мрії... Мрії... Чудово, коли людина вміє мріяти. 👍
Відповісти
2021-03-22 11:33:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4756
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1934