Пернатики
Бізельмоній
Пернатії мрії літають довкола, Шорохом крил відганяючи втому, І тихо, на вушко шепочуть слова: "Доки є ми – ти не сама." І кожну хвилину стрімкого життя Мрії все кажуть куди і кудя, Указують напрям і час, і всі дії Нагадують правила за́вжди незмінні: "Шля́хом доверху є лише послух, Надання кращим людям правильних послуг, І коли врешті зловим жадану нагоду Ми зможем забрати свою нагороду." В гонитві за всім оббиваємо ступні, Стираєм кордони, колись недоступні, Що не проблема – смішне, подарунок! Але рано чи пізно прийде́ твій рахунок. І ось він – момент, пік життя, Алілуя! "Ще крок і до слави нарешті дійду я." Спалахує мрія, мов зірка, твоя І питання: "А тепер що робити зі своїм життям?"
2020-02-06 21:58:38
16
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Есмеральда Еверфрі
Цікавий вірш). Ти все більше вдосконалюєшся😉.
Відповісти
2020-02-07 06:44:40
1
Лео Лея
Мрії... Мрії... Чудово, коли людина вміє мріяти. 👍
Відповісти
2021-03-22 11:33:48
Подобається
Інші вірші поета
Серце в шоколаді Прикраси в волоссі Співавторство в усій красі Час
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2185
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1629