Вірші
Пернатики
Пернатії мрії літають довкола,
Шорохом крил відганяючи втому,
І тихо, на вушко шепочуть слова:
"Доки є ми – ти не сама."
І кожну хвилину стрімкого життя
Мрії все кажуть куди і кудя,
Указують напрям і час, і всі дії
Нагадують правила за́вжди незмінні:
"Шля́хом доверху є лише послух,
Надання кращим людям правильних послуг,
І коли врешті зловим жадану нагоду
Ми зможем забрати свою нагороду."
В гонитві за всім оббиваємо ступні,
Стираєм кордони, колись недоступні,
Що не проблема – смішне, подарунок!
Але рано чи пізно прийде́ твій рахунок.
І ось він – момент, пік життя, Алілуя!
"Ще крок і до слави нарешті дійду я."
Спалахує мрія, мов зірка, твоя
І питання:
"А тепер що робити зі своїм життям?"
16
2
631
Серце в шоколаді
Тріпоче серце зі страху,
Потрапивши до моїх рук.
Провело все життя воно
Серед розкоші й слуг.
Не знатиме більше розпачу
Віднині вічний покíй.
Змочу-но в шоколад його
Тепер він на віки мій.
Прозвали серцеїдкою,
Не знають наскільки праві,
Нагоду погризти серце чиєсь
Пропустить не дозволю собі.
Тікають від мене усі,
Знайомі і просто прохожі.
Як не дивно мені, але
Здобиччю стати немає охочих.
Та навіть ті крики й вмовляння
Не вмірять мені апетит
Бо їстиму я, поки зуби ще є
Й допоки в меню ще є ти.
13
3
689
Жадана зустріч
Під гнетом тривог
І в обурливій тиші
Самотній юнак
Свій розум колише.
Не знаючи горя
В старому житті,
Він вперше цей шлях
Повинен пройти.
Терзає він серце –
Своє і родинне.
І віриться з часом,
Вже похвилинно.
Він чує і бачить,
На яву як у сні,
Як кохана от-от
Повинна прийти.
Вже чує він шорох,
Каблучків перестук.
І чує він лайку
Наляканих слуг.
Не звикли-бо, бідні,
До вигляду пани,
Бо привида лик
Не для милування.
15
1
672
Час
Помер останній час
Згнили усі години
Осипались хвилини
Секунд нема для нас
Померла рідна думка
Завмерли всі процеси
Всі зникли інтереси
Усі шукають час
Не може крапля впасти
Не взмозі жить земля
Не зна як жить життя
Бо час зуміли вкрасти
Шукають люди світу
У пошуках тварини
В тривозі всі рослини
Верніть усім наш час!
А десь в комірці тихій
Тісній, глухій і сизій
Сидить юнак над ліжком
Це він украв весь час
Сидить і плаче юний
Трима в руках наш скарб
Йому ж бо він не треба
Не хтів образить нас
Він лиш хотів напоміч
Прийти до найрідніших
Та вкравши час у світу
У рідних також крав
Тримав юнак весь час наш
І гірко плакав з ним
Не знає куди діти
Всі світові скарби
30
3
720
Прикраси в волоссі
Квіти спадають з вінку,
В'януть під п'ятами тиші.
Так страшно іти у садку,
Коли вітер жахи колише.
За деревом стогне страхіття,
Під кущиком чути чийсь лай,
Так соромно йти в самотині,
Коли знаєш, що зовсім не сам.
Жахають не так дивні звуки,
Боюсь не дерев довгов'язих,
І страх наганяють не духи.
Не че́реди дивних оказій.
Це просто панічні ті крики,
Що голос нічий не вспіває.
Це верески чорної тиші,
Що лиш темний мешканець знає.
Спадає останняя квітка,
Немає прикрас у волоссі.
Згасає остання надія,
Що приймуть мене як гостю...
21
4
798
Що б стало, якби Сара не зустріла Віторі (до книги "З дівок у леді")
Як Сара б не світила ясним світлом в житті Торі
То точно би депресія його звалила
І після череди невдалих місій
Його б з почесним співом схоронили
Опісля цього здох зі скуки й Ронні
І не світила б радістю в Зеорі його рожа
І занепав би сиротілим садом їхній рід
Зів'яв би і скукожився як та сухая роза
Тоді б не знав життя святого Рональд
За ним не народився б Ден і Мартін
Крістін узагалі б ніде не знали
І ссипавсь попелом весь всесвіт десь у марті
(Мене змусили)
15
3
756
Співавторство в усій красі
Було написано сумісно з:
@soroka
@olezha_grrrral
Була мала, була дурна,
І вийшла заміж за козла.
А тей козел був Сатаною,
Пропав козлина за горою.
Пройшла і Крим, пройшла й Карпати,
Пройшла Донбасс, пройшла Майдан,
Героєм України стала,
Та пошуки не припиняла,
Коли урешт його дістала,
То аліменти вимагала.
Лупила хльостом, била током,
Грозила йму тюремним строком,
Але то був ще той пройдоха:
Свінтив с тюрьми, пропав, як сало –
Ото він був, а от не стало.
18
2
952
