Жадана зустріч
Під гнетом тривог І в обурливій тиші Самотній юнак Свій розум колише. Не знаючи горя В старому житті, Він вперше цей шлях Повинен пройти. Терзає він серце – Своє і родинне. І віриться з часом, Вже похвилинно. Він чує і бачить, На яву як у сні, Як кохана от-от Повинна прийти. Вже чує він шорох, Каблучків перестук. І чує він лайку Наляканих слуг. Не звикли-бо, бідні, До вигляду пани, Бо привида лик Не для милування.
2020-01-20 20:56:53
15
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
Бііііі, мені здається, що то ще одна варіація твого Всесвіту))).
Відповісти
2020-01-21 13:39:58
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6690
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2581