Жадана зустріч
Під гнетом тривог
І в обурливій тиші
Самотній юнак
Свій розум колише.
Не знаючи горя
В старому житті,
Він вперше цей шлях
Повинен пройти.
Терзає він серце –
Своє і родинне.
І віриться з часом,
Вже похвилинно.
Він чує і бачить,
На яву як у сні,
Як кохана от-от
Повинна прийти.
Вже чує він шорох,
Каблучків перестук.
І чує він лайку
Наляканих слуг.
Не звикли-бо, бідні,
До вигляду пани,
Бо привида лик
Не для милування.
2020-01-20 20:56:53
15
1