Жадана зустріч
Під гнетом тривог І в обурливій тиші Самотній юнак Свій розум колише. Не знаючи горя В старому житті, Він вперше цей шлях Повинен пройти. Терзає він серце – Своє і родинне. І віриться з часом, Вже похвилинно. Він чує і бачить, На яву як у сні, Як кохана от-от Повинна прийти. Вже чує він шорох, Каблучків перестук. І чує він лайку Наляканих слуг. Не звикли-бо, бідні, До вигляду пани, Бо привида лик Не для милування.
2020-01-20 20:56:53
15
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
Бііііі, мені здається, що то ще одна варіація твого Всесвіту))).
Відповісти
2020-01-21 13:39:58
1
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9485
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4835