Я подивився на нього. Його очі були дивні. Дивно дивовижні...

- Іноді ти так дивишся на мене - і я не можу відвести від тебе погляду. Твої очі зачаровують, благають і кажуть не чутним голосом... Твої очі саме небезпечне диво у цьому світі. Іноді я не розумію інших людей, що оточують тебе - не бути зачарованим цим поглядом неможливо, не бути прикованим, не дивитися, і головне - не бачити... Я бачив, як хтось торкнувся твоєї душі. Чи зрозумів він сам, що скоїлось з ним? Чи зрозумів він дійсно той сон дежавю? Я відображаю сонце, я відображпю тепло - я відображаю місяць і знов відображаю тебе. Це нескінченність. Це нескінченна глибина, море повне турбуючих хвиль, в котрому так легко потонути. Але тонути не страшно і не боляче - тебе окутує хвиля сили, хвиля погляду і думок, і глибина душі теплими руками обіймає твої плечі... Я не можу відірвати від тебе погляду. Це не роман з кішкою, це не віршоване кохання, це не казка про паперових дітей - це занадто справжнє відчуття, настільки справжнє, наскільки і недоторкне і не осяжне. Я б хотів почути казку про себе, я б хотів написати віршів, я б зотів мати дивного роману з тобою і твоїм хвостом - але від тебе мене зупиняє доторкнення твоєї долоні. Ти відчуєш лише холод - я розіллюся теплом. Я буду дивитися не відриваючи очей. Я не стану пнреслідувати тебе - я відійду в сторону від тебе, як тільки відійдеш ти. Я не стану сміятися з твоїх дивацтв - бо я такий же дивний, як ти. Я не стану плакати не впопад - бо мені сумно тільки тоді, коли сумуєш ти. Коли ти щирий, немов серебро або камінь планети, всім здається, що ти залежний. Але від тебе не можна бути не залежним, і не можна бути залежним. З тобою можно бути - тільки навпроти тебе, тільки не торкаючись долоні. Я бачив різних, і з різних не зводив погляда у відповідь, і з різними щирим був. Але не всім сподобалась моя щирість... і ніхто не зміг покохати мою щирість, так, як ти. Тому... я покохав тебе. Так, як не кохав. Я покохав не тебе - я покохав нескінченність казок, плутаницю думок, краплі сенсу, і щирість - ти був щирий зі мною. Саме цим твій погляд мене підкупив і зробив особливим. Саме цим твій погляд чарую і не відпускає, змушивая бути дзеркальним тобі до останньой хвилі твого моря. Ніколи не мав ти такого кохання - ти сам це сказав мені. Ніколи я не мав такого... кохання.
Ти писав вірші. Ти малював картини. Ти написав помадой кумедні анекдоти. Ти розповів меня свою казку. Ти співав для мене... Ми були занадто особисті. Занадто багато було казки в неказкових речах. Це характерно для тебе. Це так схоже на тебе - робити з щирого казку, таку, що ніхто не зрозуміє, але всі повірять. Це так схоже на тебе - знімати кіно, не використовуючи жодной камери. Я знаю тебе. І як надиво - ти знаєш мене.

Іноді ти так дивишся на мене - і я не можу відвести від тебе погляду. Твої очі зачаровують, благають і кажуть не чутним голосом... Твої очі саме небезпечне диво у цьому світі. Іноді я не розумію інших людей, що оточують тебе - не бути зачарованим цим поглядом неможливо, не бути прикованим, не дивитися, і головне - не бачити... Я бачив, як хтось торкнувся твоєї душі. Чи зрозумів він сам, що скоїлось з ним? Чи зрозумів він дійсно той сон дежавю?

Я опустив погляд. Посміхнувся. Чомусь сама по собі набежала сльоза. Я знов подивився у дзеркало.