Від початку до кінця
Ранком пташка завжди вмивалась в ранкової росі. А засинала під музику місяця. І кожен ранок на траві - була роса, і кожен вечір - місяць співав колискову. "Це коло" - думала вона. "Коло життя"
Пташка багато думала. Думки її були цікаві.
"Ранок. Роса. Вечір. Луна. Це коло життя - як у всього нескінченного, як у всього, що має сенс. Собаки не люблять місяця - а чого? Бо люблять ковбасу. Так і життя. Хтось любить його, а хтось презирає. Хтось це життя кохає, а їтось його боїться. Читала книгу жахів - і зрозуміла, що жах це сила. Сила, протилежна коханню. З жаху приходить кохання, з кохання жах - це інь янь. Нічого немає такого сенсу, як баланс. Рівновага. В цьому є сенс... Важливо мати той баланс в повітрі - бо інакше не навчишся літати. Літати - це кохання. А що може бути сильніше за кохання? Її вровень йде лише жах. Це баланс сил, добра і зла. Кожен з нас дзеркало всесвіту, і всесвіт - це наше дзеркало. Ми підкорюємся собі, і ніколи не піжкорюємся самим собі. Ось така головоломка. Якщо б в кожному слові можно було почути той сенс, що ми вкладаємо - ми дізнались би істину. Істина поряд з чесністю, а чесність поряд з істиною. Чесність - це дзеркало, а дзеркало це всесвіт, і власно, ти."
Пташка багато думала. Думки її були цікаві.
Ранком пташка завжди вмивалась в ранкової росі. А засинала під музику місяця.
Пташка багато думала. Думки її були цікаві.
"Ранок. Роса. Вечір. Луна. Це коло життя - як у всього нескінченного, як у всього, що має сенс. Собаки не люблять місяця - а чого? Бо люблять ковбасу. Так і життя. Хтось любить його, а хтось презирає. Хтось це життя кохає, а їтось його боїться. Читала книгу жахів - і зрозуміла, що жах це сила. Сила, протилежна коханню. З жаху приходить кохання, з кохання жах - це інь янь. Нічого немає такого сенсу, як баланс. Рівновага. В цьому є сенс... Важливо мати той баланс в повітрі - бо інакше не навчишся літати. Літати - це кохання. А що може бути сильніше за кохання? Її вровень йде лише жах. Це баланс сил, добра і зла. Кожен з нас дзеркало всесвіту, і всесвіт - це наше дзеркало. Ми підкорюємся собі, і ніколи не піжкорюємся самим собі. Ось така головоломка. Якщо б в кожному слові можно було почути той сенс, що ми вкладаємо - ми дізнались би істину. Істина поряд з чесністю, а чесність поряд з істиною. Чесність - це дзеркало, а дзеркало це всесвіт, і власно, ти."
Пташка багато думала. Думки її були цікаві.
Ранком пташка завжди вмивалась в ранкової росі. А засинала під музику місяця.
Коментарі