007Запрошення на танок повний павуків ???00007
З капельницею рухаємося По спіралі у гаю Неможливо не слухати Неможливо не падати - Літаючи? Щось ви знаєте... Та не дозволяєте! - Вас запрошую елеганске На каву безхмарну... - Не дозволено посміхатися Не дозволено їсти. - Ви багато, багато думаєте... - Ви хочете мені подзвонити? - Я дзвоню тільки безкрилим, Тільки тим, котрих можно різати. Я дзвоню маленьким комахам, Щоб послухати анекдотів... - Ви такі жорстокі, як антибіотик - Я злодійську кваліфікацію маю Хочете, розповім, як флейта вночі мені грає? - Я не кажу, я кажу ви жорстокі, але не зовсім Чому ви такі мовчазливі, немов анекдоти вам заборонили? - Немаю можливості відповідати, на мене чекають халати Повні кішені гострого скла Омана зла... - Обманувати зло - благородне діло, а тим більше різати на шматки. То можливо жорстоко, але К І Н О М А Т О Г Р А Ф І Ч Н О Можно я про вас напишу вірша? - Не дуже хочу, але хто вам забороня? Тільки пишіть так, щоб не ідеалізувати І нікому не дати поняти - Це все? - Не дозволяю кохати. - Навіть небо? - А тим більше небо, крилатий. - Цікава табличка, тепер буду знати з якими віршами правильно руки мить. В коридорі нікого не було. Грало радіо десь. Кот. Мимо хтось пройшов, у чомусь зеленому: - Я спішу, в мене немає часу. - В мене теж, але мені немає куди спішити. - Ви чуєте флейту? - Так це ж сон. - Тоді ви повинні чути грозу. - Я не вмер? - Навіщо вам вмирати? Це сенсу немає, тим більше у мою зміну. - Поки ви на посту, я схоже, не вмру. - А хочете? - Навіщо? Я ще з капельницею не танцював. - Ви хочете зі мної зтанцювати? - А ви капельниця? - Так. - Тоді запрошую на танок... В коридорі нікого не було. А в гаю хтось був. Грало радіо.
2023-08-27 07:47:21
0
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3474
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4687