Крапка.
Генрі крадієць сенсу
Існувала крапка, на віконном склі. Я пробував відшкрябити, я пробував відмить. Але вона існує, але вона живе - вона у серці мріє, що виростить вона - та стане превиликою, а світ маленьким буде. Вона заповнить простір, своєї особой, думой. І буду я маленький, на її вікні. Вона мене відшшкрябити буде намагатись. А я буду маленьким, а я буду незгарбним... Існувала крапка, на віконном склі. Вчора пройшов дощ - тепер нема її.
2022-11-24 12:19:11
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей дякую ♡♡♡°•
Відповісти
2022-11-26 16:29:47
1
Лео Лея
Цікавий вірш🤔
Відповісти
2022-12-16 17:56:54
1
Генрі крадієць сенсу
@Лео Лея дякую!
Відповісти
2023-04-13 11:41:05
Подобається
Інші вірші поета
Мовчання. Крапка з комой. Біль Сон, де світ ідеален - мені напевно, наснилось 36367 Мова 2.0 нескінченність хвороби кхе
Інші поети
Girly M
@Girly_m
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1599
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1909