Крапка.
Генрі крадієць сенсу
Існувала крапка, на віконном склі. Я пробував відшкрябити, я пробував відмить. Але вона існує, але вона живе - вона у серці мріє, що виростить вона - та стане превиликою, а світ маленьким буде. Вона заповнить простір, своєї особой, думой. І буду я маленький, на її вікні. Вона мене відшшкрябити буде намагатись. А я буду маленьким, а я буду незгарбним... Існувала крапка, на віконном склі. Вчора пройшов дощ - тепер нема її.
2022-11-24 12:19:11
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей дякую ♡♡♡°•
Відповісти
2022-11-26 16:29:47
1
Лео Лея
Цікавий вірш🤔
Відповісти
2022-12-16 17:56:54
1
Генрі крадієць сенсу
@Лео Лея дякую!
Відповісти
2023-04-13 11:41:05
Подобається
Інші вірші поета
Кут Кіт надрозумник (настільки розумний що вказує людям своє місце та грає в нарди) 007Запрошення на танок повний павуків ???00007 Перечень
Інші поети
TEJA
@TEJA
Helen Monthly
@helen_monthly
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1830
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4816