На дворі було прохолодно і свіжо. Навкруги панувала незвична для цього району тиша. Джон дістав ключі з кишені та натиснув кнопку. Справа від нього на імпровізованій парковці якось сумно блимнув фарами вірний мерседес, який наче, сумував за своїм власником. Світлодіодні лінії робили погляд авто більш вишуканим, воно, немов, закликало сісти в нього та мчати нічним шосе, витискаючи максимум.

  Його власник повільно наближався до дверцят, ніжно проводячи тильною стороною руки по машині, так, ніби, пестив обличчя коханки, перед тим як зайнятися з тою сексом. Внутрішню темряву порушувало легке темно-фіолетове сяйво підсвітки. Цей мерседес був не просто автомобілем, для Джона він став другом, який рятував від самотності, надихав, допомагав розслабитися, іноді слугував прихистком і навіть рятував життя. Попри те, що від тієї машини, придбаної в автосалоні у 2014 році, залишилося не так багато оригінального, оскільки, вона пережила кілька аварій та перестрілку, її власник ставився до неї як до щойно придбаної, йому не було шкода жодних грошей, щоб двічі повертати свій автомобіль із того світу, після того, як більшість майстрів говорили, що він не підлягає ремонту. Так говорили усі, але не Джейкоб – автомеханік у шостому поколінні, який любив повторювати, що і не таким купам брухту надавав пристойного вигляду. Свою роботу він, звичайно, оцінював недешево, але після неї мало хто міг впевнено сказати, що машина не є оригіналом.

  Авто справді було оригінальне, попри увесь функціонал, яким його наділили на заводі, воно мало свій неповторний запах і, навіть, характер, до нього потрібен був особливий підхід, в інакшому випадку, на людину, яка сиділа за кермом могло очікувати будь-що і смерть не є виключенням. Так і сталось із молодим хлопчиною, який намагався викрасти машину теплої літньої ночі. Він розбився, в’їхавши в бетонну стіну на швидкості 120 км/год, та вилетів через лобове скло. Експертиза показала, що в автомобілеві відмовили гальма, хоча ні до того, ані після того таке ніколи не траплялося.

  Хоча Джон і не вірив у магію чи якісь потойбічні сили і взагалі був переконаним атеїстом, він відчував незрозумілий зв'язок між собою та вірним мерседесом. Тож і зараз він сидів, насолоджуючись неймовірним комфортом та спокоєм, яким віяло від його автомобіля. Двигун був заведений, складалося враження, що машина тихенько муркоче, ніжно зустрічаючи свого власника після тижневої розлуки.

   Провівши кілька хвилин у салоні та насолодившись моментом воз'єднання, вони не поспішаючи рушили вулицями нічного Тернополя, у напрямку «Сяйва»,  ніч у якому, обіцяла бути по-справжньому насиченою та живою.