Їм вдалося прослизнути крізь двох охоронців, які стояли біля сходів, вони були ледь напружені, адже таку кількість статусних гостей не могли затримувати, хоча і вони не дуже вдивлялися, щоб хтось ненароком не поршмигнув.
Сходи йшли спіраллю і ближче до верху потік дуже сповільнювався.
- У них, напевно, ультрафіолетовий сканер, схоже, там потрібні печатки, щоб увійти, - помітно починав нервувати Сергій.
- Просто мовчки йди.
Зверху і справді охоронці вибірково ультрафіолетовими сканерами перевіряли гостей на наявність печаток. Джон тримався ближче до центру потоку, там майже нікого не перевіряли. Він дістав телефон і почав гучно викрикувати:
- Я вас не для того наймав, щоб ви усе провалили, або виправляйте ситуацію, або не отримаєте своїх грошей... - Він пройшов, хтось із охорони мовчкки поглянув на нього, але нічого не сказав, а от Сергію пощастило менше. Його зупинили і просили піднести руку до сканера. Діяти потрібно було швидко, Джон за кілька метрів, почав гукати, намагаючись перекричати музику.
- Бондаренко, скільки тебе ще чекати, ти обіцяв мені випивку, я не маю чим запивати пігулки. - Він підійшов до охоронця, - у вас проблеми? Скільки можна нас затримувати своїми перевірками, ми приїхали сюди гарячих дівчат підчепити, а не чоловіків у дешевих костюмах.
- Жодних проблем, я виконую свою роботу - перевіряю наявність печатки. - Стримано сказав охоронець.
- Ось і перевіряй, а ми йдемо, - Джон впихнув свою руку під промінь, там звісно нічого не було, - охоронець спантеличено подивився на них двох, це був молодий кремезний хлопець, років двадцяти п'яти-двадцяти шести, він потягнувся до рації, але Джон продовжив знервованим голосом, - стерлася мабуть антисептиком, використовую я його часто, щоб заразу ніяку не підчепити, у нього теж, мабуть стерлася. - Сергій протягнув і свою руку, на якій теж нічого не було.
- Я прошу вас вийти із даної зали. - невпевнено сказав охоронець.
- Хлопче тобі роботу втратити захотілося? Ти, що хімії не вчив у школі?Моделюю ситуацію: я влаштовую скандал, приходить адміністратор і ми закриваємо питання тим, що я зі своїм другом через твою тупість п'ю за рахунок твоєї ж зарплати. А поки ти думаєш, я тобі покажу дещо, - Джон дістав із внутрішнього карману піджака пакетик із пігулками. - Ти знаєш, що це, правда ж? Я впевнений, що тобі добре відомо, що це не пігулки від кашлю. Як ти думаєш, де я їх взяв? Чи їх почали продавати ще десь, окрім цієї зали?
Охоронець спантеличено дивився на Джона, він помітно нервував під шквалом запитань, а гості, які тим часом з'юрмилися на сходовій клітці почали подавати ознаки свого невдоволення.
- Ну скільки можна, перевіряйте швидше!
- Ми сюди взагалі то розважатися прийшли!
- Ви взагалі розумієте визнячення терміну оперативності?
Інші ж висловлювалися не так цензурно. Джон, користуючись моментом, почав підбурювати натовп.
- Та цей педик до мого товариша залицяється, заклад повільно перетворюється на гей клуб чи що?
Сергій теж потроху почав підключатися:
- Справді ми сюди розважатися приходимо, а не для того, а не для того, щоб нас ці хлопчики в костюмчиках мацали.
Гості почали більш явно виражати свою агресію, тиск на охоронців ставав усе більшим, його напарник вже прокричав:
- Та годі, Ярославе, пропусти їх, навряд вони брешуть!
Ярослав же вагався, схоже він впав у ступор, тоді Джон вдався до станнього трюку, він дістав одразу три пігулки та закинув їх до рота, після цього повернувся у бік натовпу і гучно промовив:
- Схоже цьому збоченцю подобається спостерігати за нами, подивіться у що перетворюється цей заклад. - Тут пред ним виріс інший охоронець, він заступив Ярослава і вибачаючись пропустив гостей.
- Чорт, ти проковтнув цілих три пігулики, там дві вже перебір, як ти себе почуваєш? - одразу запитав Сергій.
- Цього не трапилося б, якби ти включив голову. На біса було відходити від центру? І якщо достатньо однієї, то на біса тобі їх гора? - Сергій нічого не відповідав, - І що зі мною буде після збільшеної дози?
- Ну по факту їх спершу багато не можна, там поступово збільшувати дозу потрібно...
- Поступово? Сергій, відколи ти став наркоманом?
- Це не наркотики...
- Звісно ні, це вітаміни. Ти справді такий ідіот? Вони викликають звикання, вимагають зільшення дози, агов, прокинься, це про наркотики! А наступна зупинка - клініка! - На мить Джон замовк і запитав - А коли ця гидота подіє?
- Та мала б вже... Тим більше ти випив одразу три... Хіба що, цей барига мене ошукав... Але ні, бути не може...
- Я помилився, ти казковий ідіот, Сергію. Мама тобі не розповідала, що не можна брати цукерки у незнайомих дядьків? - із іронією промовив Джон. - Надіюсь це лише вітамінки, а не пральний порошок. Ходімо, казковий, ти мені випивку тепер винен.