Починав накрапувати дощ. Парковка біля "Сяйва" була вщент заповнена автомобілями різної цінової категорії, тому довелося припаркувати свій мерседес неподалік біля в'їзду. Сама будівля знаходилася на набережній і з неї відкривався чудовий вигляд на озеро, яке входило до одного із найбільш облюбованих туристами місць Тернополя.  Античні колони вдало поєднали із алюмінієвими фасадами, які освітлювалися за допомогою сотень маленьких ламп. 

  "Сяйво" мало чотири поверхи. Перший був караоке-пабом. Другий поєднував у собі два стилі: класичний (тераса) та східний (зала, на очах гостей готувалися суші).  Тераса мала балкон із столами, що дозволяло відвідувачам закладу пити вино, насолоджуючись нічним (або ж денним) виглядом на озеро.  

  Третій поверх містить танц-пол, який із усіх сторін оточували столики для гостей. Одна частина, яких складалася із м'яких диванчиків червоного кольору та різьблених столів. Такі місця були суто під резерв, до того ж із повною передоплатою у дві тисячі гривень. Інші столи теж були із дерева, але значно простішого декорування - не було різьблених частин та із пуфами замість стільчиків. Фактично вони були призначені для гостей, які не збиралися довго сидіти за столиком, або ж хотіли швидше піти.

  Четвертий погляд був закритим для звичайних відвідувачів. Його гостями могли стати лише місцеві багатії, приїжджі зірки та сини і доньки перших і останніх, себто ті, у чиїх венах тече блакитна кров.

  До охорони закладу входили кремезні чоловіки, які, як легко могли присадити неадекватного відвідувача, так і вщипнути за зад будь-яку дівулю, що намагалася із ними фліртувати. Охоронці стояли парами на усіх входах, яких було три; по одному патрулювали кожен із поверхів; та ще двоє знаходилися на вході до четвертого поверху та усім своїм виглядом відлякували бажаючих піднятися у таку жадану віп-зону.

  Загалом, увійти можна було одразу на третій поверх у клуб, спуститися східцями на терасу, або ж до пабу. Сергій чекав біля сходів, що вели до тераси. Він курив сигарету та фліртував із двома гарненькими дівчатами, які вже, схоже, добряче були напідпитку. Він гучно розмовляв, активно жестикулюючи.

  -... а це тому що, команда не може бути без вправного лідера. І головне, кожного разу приходять за порадою, розкажи їм, як це зробити, покажи, де взяти, ніби, у мене своїх справ не має...

  -  Бондаренко, а ви звіт підготували, що дозволяєте собі тут пити перед відповідальним робочим днем? - Втрутився у розмову Джон. - Ого, я бачу ви останні гроші на сигарети витратили, я б на вашому місці більш обачно поводився, перебуваючи у фінансовій кризі, про яку так часто мені розповідаєте. 

  Дівчата засміялися, розвернулися та пішли у пошуках інших кавелерів, із більш товстим гаманцем. 

  - Ну що ти накоїв? - роздратовано зашипів Сергій. - У мене ж усе було на мазі.

 - Узагалі-то, я тобі життя врятував. Одна із цих дівуль є племінницею власника даного закладу.

  - Ну не дружиною ж. Яка  мені різниця хто вона і ким кому приходиться.

  - Ну а до того, що вона неповнолітня, тобі різниця є?

  Сергій зніяковів, хоча у його погляді чітко читалася недовіра.  Він вперто вірив, що його даремно зробили посміховиськом. 

  - Ти бачив взагалі їх? Та вони на кілька років максимум молодші за мене. 

  - Макіяж робить і не таке. Хочеш випробувати долю - іди, але я був правий на рахунок одного - тобі завтра на роботу, а із поламаними ногами не дуже зручно ходити. Хоча можеш розвіяти цей міф, це ж так, лише, люди кажуть.

  - Ну все, годі! - понуро сазав Сергій.  - Ми прийшли сюди надімною ржати чи святкувати твоє одужання? 

  Він нахилився, ніби, збирався поділитися таємницею. 

  - Я розвідав обстановку. Сьогодні в меню є авторські коктейлі від барменів. Тобі ж вже можна алкоголь?

  - Якщо небагато, сьогодні я за кермом.

  - Я взагалі-то про інше...

  - То який із коктейлів вартий уваги? Ставлю сотню, що ти вже склав рейтинг. 

  Так, обговорюючи коктейлі та головні події вечора, вони пішли у бік входу до клубу.