вищий рівень атараксії, імунітет;

Особистий запис 05. 06. 2025
Місто мене вже не втомлювало. Відбулась адаптація до середовища. Гнучкість та аморфність. Твердість руки, рішучість ходьби і омріяна атараксія. Я тепер не був а ні кораблем, а ні хвилею, а ні кораблем на хвилі. Я тепер став небом над морем. Вічним і безкоштовним як хмари;

Особистий запис 07. 06. 2025
Пташки в'ють гнізда з оптоволокна;
Споглядав у вікно як чоловік збирав колорадських жуків віником у відро. Ми й самі як ті колорадські жуки. Паразити. Гноїмо землю своїм існуванням. Ми пошесть, що лізе і смітить. Але рано чи пізно і нас змиє з поверхні навік;

Особистий запис 08. 06. 2025
Я надто далеко забіг. Можливо задом наперед і можливо іноді в неправильну сторону. Спалив все минуле - нічого по собі і від себе не залишаючи. З тих пір як у моєму житті з'явилась вона - я перестав безцільно тинятися привидом по трупу міста. Я побудував власний, набутий, свій картковий будиночок на камені, а не на піску;

Особистий запис 09. 06. 2025
7:20. Ритміка. Тиснява, тиснява і пліснява. Здається, я й сам почав обростати цією буденністю. Одне тішило: буденність не проявлялась у формі "тягара" або "кайданів" про які я колись писав. Це був спіральний ритм, що затягував мене наче круговерть;

Особистий запис 10. 06. 2025
Буде день і буде їжа;
Замість слів говорять обійми. Минуло два роки і вже інша на моєму плечі. Сорочка просякла її цілунками, обіймами та палкими зізнаннями. Просякла ніжністю і грубістю кальяного диму, що як вода витікав на стелю;

Особистий запис 11. 06. 2025
Капіталістичний устрій вижимає з тебе всі соки. Серце черствіє, а ентузіазм стоїть на табуреці з прогнившими ніжками, залізши повністю в петлю;

Особистий запис 12. 06. 2025
Вода з неба це благословення Бога, бо змиває з лиця пригноблених сльози, перетворює їй у живу воду і напоює радістю їх;

Особистий запис 15. 06. 2025
Здається, я забув про головне: про свою тонку поетичну натуру, високої легкої взнеслості. Забув як то читати вірші про кохання і природу. Забув як то писати їх самому у вогниві дикого натхнення і легкості піднесених думок. Ставши плебеєм я забув як то творити;

Особистий запис 16. 06. 2025
Засинати і прокидатися під гуркотіння гармат стало нормою. Ця звичність виховує імунітет; Я вже не той, ким був 2 роки тому. І вже далеко не той, ким був 5 років потому; Я змінився і навіть не помітив цього;

Особистий запис 18. 06. 2025
Ніби крижана скеля, що морозила цілу вічність зповзла з плеч. Ось і минули 4 роки. Роки рішучості, вагань, досвіду, вчення і втоми. М'якої втоми і вигорань. Відновлень і нових сил, щоб лізти на Олімп по голови самих божеств