Картковий будинок
рефлексія, проблемні питання, занавіс падає
Особистий запис 14. 04. 2025
Ранок. І навіть небо залилося фарбами від цих спроб виразити так званого себе.
А вже рівно місяць пройшов. І я не здивований швидкоплиності. Незнаю чого я боявся? Напевно вивернути себе назовні і копнутися глибше. Так і сталося. Відчуваю тепер себе не справжнім і пустим. І все, що є в світі - також не справжнє та пусте. Все це немає ніякого реального сенсу. Ні моя біль, ні моя радість. Все мине.
Особистий запис 15. 04. 2025
Наше суспільство строкате. Суцільний плюралізм і різноманітність. Тих людей, що я бачив відрізнялися один від одного і не були схожі. Я пірнув глибоко поміж бурею правди, щоб спуститися в саме дно і зазирнути їй в самі очі, а потім вихопити її. Місяць потому я бачив людей, а тепер знаю їхні долі. Впринципі це все, що я хотів мовити.
Особистий запис 16. 04. 2025
Боявся висоти, але завжди ліз на висоту. Боявся лиш розбитися. А птахи літають високо. Чи мріють вони стати людьми?
Особистий запис 17. 04. 2025
Колись дощ змиє і ці нечистоти.
На вулицях довкола сміття. Навіть у клумбах. Брудне місто. Шумне й брудне. Люди не привітні і мовчазні. Я також став таким. Здається, сірим і сумним. Чесно сказати, мене нічого не тішить і нічого тут не тримає. Ні в місті ні в житті.
Особистий запис 18. 04. 2025
Людина - тварина адаптивна
За свій короткий вік перебування у земному житті я зрозумів, що звикнути можна до всього. Як до поганого так і до хорошого. Виживає найпристосованіший це Дарвінова істина, котру я споглядаю на власному досвіді. Людина аморфна просочується у будь-які шпарини свого буття.
Особистий запис 19. 04. 2025
Грош ціна цій свободі, якщо волі ніякої.
Все це було схожим на одну суцільну метафору. Усі ці люди, їхні долі, їхній стогін і сміх. Перебуваючи серед людей я відчував себе всеохоплюючим і всюдисущим. Я чув, бачив і думав, а значить існував.
Особистий запис 14. 04. 2025
Ранок. І навіть небо залилося фарбами від цих спроб виразити так званого себе.
А вже рівно місяць пройшов. І я не здивований швидкоплиності. Незнаю чого я боявся? Напевно вивернути себе назовні і копнутися глибше. Так і сталося. Відчуваю тепер себе не справжнім і пустим. І все, що є в світі - також не справжнє та пусте. Все це немає ніякого реального сенсу. Ні моя біль, ні моя радість. Все мине.
Особистий запис 15. 04. 2025
Наше суспільство строкате. Суцільний плюралізм і різноманітність. Тих людей, що я бачив відрізнялися один від одного і не були схожі. Я пірнув глибоко поміж бурею правди, щоб спуститися в саме дно і зазирнути їй в самі очі, а потім вихопити її. Місяць потому я бачив людей, а тепер знаю їхні долі. Впринципі це все, що я хотів мовити.
Особистий запис 16. 04. 2025
Боявся висоти, але завжди ліз на висоту. Боявся лиш розбитися. А птахи літають високо. Чи мріють вони стати людьми?
Особистий запис 17. 04. 2025
Колись дощ змиє і ці нечистоти.
На вулицях довкола сміття. Навіть у клумбах. Брудне місто. Шумне й брудне. Люди не привітні і мовчазні. Я також став таким. Здається, сірим і сумним. Чесно сказати, мене нічого не тішить і нічого тут не тримає. Ні в місті ні в житті.
Особистий запис 18. 04. 2025
Людина - тварина адаптивна
За свій короткий вік перебування у земному житті я зрозумів, що звикнути можна до всього. Як до поганого так і до хорошого. Виживає найпристосованіший це Дарвінова істина, котру я споглядаю на власному досвіді. Людина аморфна просочується у будь-які шпарини свого буття.
Особистий запис 19. 04. 2025
Грош ціна цій свободі, якщо волі ніякої.
Все це було схожим на одну суцільну метафору. Усі ці люди, їхні долі, їхній стогін і сміх. Перебуваючи серед людей я відчував себе всеохоплюючим і всюдисущим. Я чув, бачив і думав, а значить існував.
Коментарі