рефлексія, проблемні питання, занавіс падає

Особистий запис 14. 04. 2025
Ранок. І навіть небо залилося фарбами від цих спроб виразити так званого себе.
А вже рівно місяць пройшов. І я не здивований швидкоплиності. Незнаю чого я боявся? Напевно вивернути себе назовні і копнутися глибше. Так і сталося. Відчуваю тепер себе не справжнім і пустим. І все, що є в світі - також не справжнє та пусте. Все це немає ніякого реального сенсу. Ні моя біль, ні моя радість. Все мине.

Особистий запис 15. 04. 2025
Наше суспільство строкате. Суцільний плюралізм і різноманітність. Тих людей, що я бачив відрізнялися один від одного і не були схожі. Я пірнув глибоко поміж бурею правди, щоб спуститися в саме дно і зазирнути їй в самі очі, а потім вихопити її. Місяць потому я бачив людей, а тепер знаю їхні долі. Впринципі це все, що я хотів мовити.

Особистий запис 16. 04. 2025
Боявся висоти, але завжди ліз на висоту. Боявся лиш розбитися. А птахи літають високо. Чи мріють вони стати людьми?

Особистий запис 17. 04. 2025
Колись дощ змиє і ці нечистоти.
На вулицях довкола сміття. Навіть у клумбах. Брудне місто. Шумне й брудне. Люди не привітні і мовчазні. Я також став таким. Здається, сірим і сумним. Чесно сказати, мене нічого не тішить і нічого тут не тримає. Ні в місті ні в житті.

Особистий запис 18. 04. 2025
Людина - тварина адаптивна
За свій короткий вік перебування у земному житті я зрозумів, що звикнути можна до всього. Як до поганого так і до хорошого. Виживає найпристосованіший це Дарвінова істина, котру я споглядаю на власному досвіді. Людина аморфна просочується у будь-які шпарини свого буття.

Особистий запис 19. 04. 2025
Грош ціна цій свободі, якщо волі ніякої.
Все це було схожим на одну суцільну метафору. Усі ці люди, їхні долі, їхній стогін і сміх. Перебуваючи серед людей я відчував себе всеохоплюючим і всюдисущим. Я чув, бачив і думав, а значить існував.

Особистий запис 21. 04. 2025
Вона казала, що насправді часто мене згадувала. Цікаво, чи згадує Вона мене і в ці моменти? Коли на вулицях я чую Її ім'я, то всередині мене все ніби перевертається. Її ім'я. Легке, ніжне й промовисте. Ніби дотик ромашкової пелюстки до щоки. Ніби ми знову в тому паркі, де Її голова на моєму плечі.

Особистий запис 22. 04. 2025
Зелене, пишне лисття. Ніби зелене море вічності. Щось втрачене, щось збережене, щось промайнуле. Плиність часу. Нудьга. Спокій. Тиша. Досконала атараксія і гучність думок. Я залишався там й де був.

Особистий запис 23. 04. 2025
Бійтесь своїх бажань.
Я щось згубив. Щось у собі. Мої бажання мене вивернули шиворіт на виворіт, і згубилось. Щось оте справже і по дитячому наївне. Викотилось і розчинилось в шумі цих околиць. І я почав бачити, чого раніше не спостерігав. Агресію в малому, спокій у грандіозному. А найголовніше я розгледів з іншого боку себе. Люди актери. По скрипту відігрують свої ролі. І я теж актер, фальшиво відігрую свою роль.

Особистий запис 24. 04. 2025
...Я просто зупинився погрітися біля їхнього багаття і скоро піду далі.
Мене перемелює зараз в таких жорнах просто. Але з доброго борошна і хліб добрий. З добре відбитої шкіри і взуття зручне. З глини гарно замішаної гарний виріб ліпиться. І я знаю точно - кожен отримує нагороду свою. А нагорода ця.. тлін та метушня все це. І зірвані квіти будуть кинуті у вогнище.

Особистий запис 25. 04. 2025
Трезвість оп'яняюча. Завтра. Живу завтряшним днем, а потім шукаю його у вчорашньому.