Неонова паличка
щоб ми світились нас треба зламати; навтитися правильно слухати поради інших;
Особистий запис 11. 11. 2025
Ми як неонові палички, щоб почати світитись нас треба зламати. На вулиці брякло. Знову задощило, але це не привід сумувати. Я знову стояв на порозі, я знову гострив сокиру на голови божеств Олімпу, стояв у самого його підніжжя;
Особистий запис 15. 11. 2025
Дивно як за ці півроку може життя різко змінилось. Я часто думаю про це. Півроку це ж навіть не півжиття. Отримавши абсолютно все я ніколи не зможу почувати себе по справжньому живим. Я маю свободу, але як можна бути вільним коли маєш тіло? Тіло це клітка. Мої бажання мої головні вороги. Я хочу не знати нічого. "Я хочу" було моїм постійним костилем на який я спирався;
Особистий запис 18. 11. 2025
Невже це все буде сном? І я просто прокинусь одного листопадового ранку 2024 року і зрозумію, що цього всього не було. Коли мені погано я просто мовчу. Отримавши повну свободу вона мене розмотала. Я був полоненим цієї свободи. Я знову задумувався над тим, що отримавши все - це згорає і лишає по собі лиш тлін. З тих пір як я почав отримувати все що я хочу я почав боятися власних бажань;
Особистий запис 20. 11. 2025
Ошийник з чужим іменем;
Я, колись мріявший про все - зтлів. Світ пустий. Йому нічого мені показати. Я сповнений. Тільки чим не розумію в повній мірі. Тиша. Давно я не чув такої приємної і звінкої тиші. Вона не давила не гнітила;
Особистий запис 22. 11. 2025
Ніжні пелюстки суцвіття ейфорії висохли, зчерствіли перетворившись на безжиттєве гілля. Я не припинив жити минулим, турбуюсь про завтра і забуваю про теперішнє;
Особистий запис 23. 11. 2025
Дні летять шалено. А коли таке було, щоб вони й не літали? Дні летять, бо мають крила. День сьогоднішній не турбується про день завтрашній. Дні вчорашні відмирають заховавши, попіл у скрині пам'яті;
Особистий запис 11. 11. 2025
Ми як неонові палички, щоб почати світитись нас треба зламати. На вулиці брякло. Знову задощило, але це не привід сумувати. Я знову стояв на порозі, я знову гострив сокиру на голови божеств Олімпу, стояв у самого його підніжжя;
Особистий запис 15. 11. 2025
Дивно як за ці півроку може життя різко змінилось. Я часто думаю про це. Півроку це ж навіть не півжиття. Отримавши абсолютно все я ніколи не зможу почувати себе по справжньому живим. Я маю свободу, але як можна бути вільним коли маєш тіло? Тіло це клітка. Мої бажання мої головні вороги. Я хочу не знати нічого. "Я хочу" було моїм постійним костилем на який я спирався;
Особистий запис 18. 11. 2025
Невже це все буде сном? І я просто прокинусь одного листопадового ранку 2024 року і зрозумію, що цього всього не було. Коли мені погано я просто мовчу. Отримавши повну свободу вона мене розмотала. Я був полоненим цієї свободи. Я знову задумувався над тим, що отримавши все - це згорає і лишає по собі лиш тлін. З тих пір як я почав отримувати все що я хочу я почав боятися власних бажань;
Особистий запис 20. 11. 2025
Ошийник з чужим іменем;
Я, колись мріявший про все - зтлів. Світ пустий. Йому нічого мені показати. Я сповнений. Тільки чим не розумію в повній мірі. Тиша. Давно я не чув такої приємної і звінкої тиші. Вона не давила не гнітила;
Особистий запис 22. 11. 2025
Ніжні пелюстки суцвіття ейфорії висохли, зчерствіли перетворившись на безжиттєве гілля. Я не припинив жити минулим, турбуюсь про завтра і забуваю про теперішнє;
Особистий запис 23. 11. 2025
Дні летять шалено. А коли таке було, щоб вони й не літали? Дні летять, бо мають крила. День сьогоднішній не турбується про день завтрашній. Дні вчорашні відмирають заховавши, попіл у скрині пам'яті;
Коментарі