забути її в цьому році. остаточно. змінити вектор кардинально. це простіше нікуди.

Особистий запис 10. 02. 2025
«...В мені залишається тільки все негативне»
Тепер я знову відчуваю себе сповненим. Сповненим негативом і слабкою аурою. Ніби мої крила обрізались невидимим гострим лезом. Простір заповнювався чорною матерією, розум і моя індивідуальність не дружить з тиснявою. Я боюсь стін, що давлять наче вістря. Я знову палаю, але не освітлюю власного шляху.

Особистий запис 12. 02. 2025
Я більше не живу "крайніми точками" і не ставлю себе в їх залежність. Я просто створюю та виконую їх сам у своєму адвент календарі життя. Воно, власне, і складається з точок, затяжних ком та пробілів.

Особистий запис 14. 02. 2025
Слова це просто пилюка яку кидають в очі. Найбільш вразливі завжди страждають від цієї пилюки. Вона їх сліпить і запорошує очі, через що вони не бачать власного шляху і плутаються безцільно ніби ті кози без пастиря. Така дрібниця, але має велике значення. Бо все наше життя, як здоровезна пустеля складається з цих, начебто не значних, пісчинок.

Особистий запис 16. 02. 2025
Я боюся невдач тому, що я відчуваю як мій внутрішній картковий будиночок розпадається і це відчуття надає певний дискомфорт. Тому я вирішив надалі йди тільки вперед в своїх прагненях та амбіціях і в результаті досягати вищої взнеслої мети. Йти своїм чітким вектором, але позбутися відчуття "зруйнованого будиночка" неможливо.

Особистий запис 20. 02. 2025
"Все тече, все змінюється. Єдине, що постійне у цьому світі – це зміни."
(с) Геракліт
Наше земне життя і все, що в ньому є подібне бурхливому водоспаду, в буйних потоках якого все постійно знаходиться в динамічному, постійно перетікаючому та видозміненому стані. І ми всі незалежно один від одного коливаємося на хвилях цієї невгамовної ріки знаходячись в крайній точки подій. Матерія постійно видозмінена до безкінечності часів

Особистий запис 21. 02. 2025
Коли я згадую про неї в душі ніби відкривається шухлядка з усім нездісненим та з усім призабутим. В серці так тепло і трохи боляче. Ніби згадуєш дитинство, бо це спогади які вже ніяк не повернути і не втілити в життя. Ніби відкочуєшся у щось далеке. Ніби бачив дуже старий сон у якому я все ще вмію по справжньому щиро і всім серцем кохати Її. Річка скоріш пересохне ніж змінить русло.

Особистий запис 22. 02. 2025
Я хвиля, я корабель, я корабель на хвилі, що потопав то виринав. Я постійно переживав приступи могутності та безсилля. Та моменти в яких я був безсилим переживав особливо болісно. Падав, оговтувався і знову підіймався на Олімп за головами самих божеств.

Особистий запис 23. 02. 2025
Весна знову зустрічала мене на порозі очікувань і нових подій.

Особистий запис 25. 02. 2025
Бог дав мені все про що я міг мріяти і бажати. Сповнив очі мої, щоб я міг бачити закрите від інших. Голову мою думками освітлив і вуста на слова благі і доречні. Веде мене десницею своєю, мені б тільки не відставати. Як я можу не дякувати Йому? Я був свідком обітниць Його і правди Його і істин. До мене у символах і снах відвідував.

Особистий запис 26. 02. 2025
Я знову відчуваю себе живим. Можу дихати цим життям. Проживати його. Відчути його як раніше. Ніби знову прокинувся бадьорим і сповненим сил.

Особистий запис 27. 02. 2025
Пам'ятаю як минулого року дочікувався весни. Лютий здавався безкінечним, а срібна білосніжність вже набридла і давно вмайорілася. Хотілося чогось зеленого і свіжого. Чогось теплого, зігріваючого. Всеосяжного і всеосвітлюючого. Я так чекав весни, що знову почав жити тим обтяжуючим очікуванням. Зараз я розумію циклічність нашого життя, яке йде вниз по спіралі

Особистий запис 02. 03. 2025
Ми всі знаходимось у супер позиції. Ми і мертві і живі і ненародженні одночасно. Ми всі знаходимося нерозривному колесі перероджень і смертей. Ми всі проживаємо цей цикл. Знову і знову.

Особистий запис 04. 03. 2025
Моя свідомість іноді йде в атаку і зтирає собі пам'ять яка носить в собі тільки негативне. Від цього і спогади здаються вигадкою і увага слабкіша. Але разом з цим підтатися знищенню може все. Навіть корисне і потрібне. Моя свідомість як горище вже давно закидане якимсь мотлохом від якого треба все сортувати.

Особистий запис 06. 03. 2025
Я пригрівся на сонечку ніби березневий кіт. Я відчував себе частиною чогось великого, теплого і пухнастого. Як стара хутряна бабусина ковдра. Як ковток свіжого повітря. Промені гладили все давкола своїми яскравими, теплими дотиками. Я відчував, як скидав стару пошарпану шкаралупу часу

Особистий запис 07. 03. 2025
Це те саме тепло якого мені не вистачало протягом цих місяців. Навіть стрімкі пориви вітру були теплими. У повітрі пахло розмерзлою, вогкою землею, що до недавна була вкрита морозом та сніжним покривом. Мене тішила думка про те, що скоро все знову зазеленіє. Зажевріє своїми променями кольорової гами. Різнобар'ям та пахощами. Отойді я - все на світі.

Особистий запис 08. 03. 2025
"Що ти маєш на увазі під своїм стражданням?"
Проживай життя в стражданнях і
в блаженності проживай. Пропалюй до попелу в щент кожну хвилину. Вкладай сенс у свої страждання й печалі. Не задавай собі питань "навіщо? Чому?". Залиш місце для рефлексії. Полюби свою біль, прийми її і тоді полюбиш й себе. Зруйнуй себе як особистість і тоді побачиш, як твоє фальшиве уявлення про самого ж тебе розкришиться з тріском як
шкарлупиння.