забути її в цьому році. остаточно. змінити вектор кардинально. це простіше нікуди.

Особистий запис 10. 02. 2025
«...В мені залишається тільки все негативне»
Тепер я знову відчуваю себе сповненим. Сповненим негативом і слабкою аурою. Ніби мої крила обрізались невидимим гострим лезом. Простір заповнювався чорною матерією, розум і моя індивідуальність не дружить з тиснявою. Я боюсь стін, що давлять наче вістря. Я знову палаю, але не освітлюю власного шляху.

Особистий запис 12. 02. 2025
Я більше не живу "крайніми точками" і не ставлю себе в їх залежність. Я просто створюю та виконую їх сам у своєму адвент календарі життя. Воно, власне, і складається з точок, затяжних ком та пробілів.

Особистий запис 14. 02. 2025
Слова це просто пилюка яку кидають в очі. Найбільш вразливі завжди страждають від цієї пилюки. Вона їх сліпить і запорошує очі, через що вони не бачать власного шляху і плутаються безцільно ніби ті кози без пастиря. Така дрібниця, але має велике значення. Бо все наше життя, як здоровезна пустеля складається з цих, начебто не значних, пісчинок.

Особистий запис 16. 02. 2025
Я боюся невдач тому, що я відчуваю як мій внутрішній картковий будиночок розпадається і це відчуття надає певний дискомфорт. Тому я вирішив надалі йди тільки вперед в своїх прагненях та амбіціях і в результаті досягати вищої взнеслої мети. Йти своїм чітким вектором, але позбутися відчуття "зруйнованого будиночка" неможливо.

Особистий запис 20. 02. 2025
"Все тече, все змінюється. Єдине, що постійне у цьому світі – це зміни."
(с) Геракліт
Наше земне життя і все, що в ньому є подібне бурхливому водоспаду, в буйних потоках якого все постійно знаходиться в динамічному, постійно перетікаючому та видозміненому стані. І ми всі незалежно один від одного коливаємося на хвилях цієї невгамовної ріки знаходячись в крайній точки подій. Матерія постійно видозмінена до безкінечності часів

Особистий запис 21. 02. 2025
Коли я згадую про неї в душі ніби відкривається шухлядка з усім нездісненим та з усім призабутим. В серці так тепло і трохи боляче. Ніби згадуєш дитинство, бо це спогади які вже ніяк не повернути і не втілити в життя. Ніби відкочуєшся у щось далеке. Ніби бачив дуже старий сон у якому я все ще вмію по справжньому щиро і всім серцем кохати Її. Річка скоріш пересохне ніж змінить русло.

Особистий запис 22. 02. 2025
Я хвиля, я корабель, я корабель на хвилі, що потопав то виринав. Я постійно переживав приступи могутності та безсилля. Та моменти в яких я був безсилим переживав особливо болісно. Падав, оговтувався і знову підіймався на Олімп за головами самих божеств.