Думки, що вбивають

Панк

Дивлюся я в небо І щось сумно стало... -Чому ти сумуєш? У себе ж питаю. Тому, що на небі Зібрались думки, Думки діточок, В яких вмерли батьки... Думки тих людей, Які тяжко хворі... Думки тих людей, Які зараз в неволі... Думки матерів, В яких вмерли сини... -Чому ж вони гинуть? -Це все від війни... Дивлюся я в небо І щось сумно стало, Та сонця проміння Мій сум перервало: -Переживаєш за все, Та дарма. -Не згідна, Хвилює мене ця біда. -Нічого не скажу... Вирішуй сама, Чого ж вона гідна, ївЦя твоя війна. -Вона не моя!!!! А моєї країни, Що жорстко панує В моїй Батьківщині. У відповідь - тиша... В голові лиш слова: Війна не моя... Війна не моя... Я більше скажу: Вона й не твоя....

2018-04-02 19:17:36

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Тьяна Ноу

Актуальный стих, в стиле неоромантиков)

Відповісти

2018-04-02 19:55:04

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4664

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3057