Твердь
Юлія Ципляк
Змивала руки з крові, Подряпані, обдерті. Змивала очі кволі. Стікали ззовні вени. Зв‘язала плоть бинтами - Просякнули проваллям. За грішними ділами Немає існування. У тілі не знайдеться Глибинного «люблю», В його проваллях подих Дорівнює нулю. Коли воскреснеш, друже, Борися все одно, Бо дух в тобі єдиний, Життя лиш - полотно. Ти зможеш раз за разом Змінити колір й тон, А дух в тобі єдиний, Не втрать своє ядро. І буде знову вибір: Життя чи врешті смерть. Скажи, молю, «Спасибі!», Коли ступнеш у твердь. 13.01.2023
2023-12-02 11:27:03
0
0
Інші вірші поета
Моя надія Жага до життя Пір’їни Людина - ?
Інші поети
Твоя NATALI
@sunny_princess
Pratyusha Pathak
@_pratyusha_
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3851
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1675