Привіт!
(UA version) Привіт! Я пишу тобі з краю снів, Тут чарівно, тобі би сподобалось В краї мрій, де багато дощів, В краї, що від печалі позбавлений. Я пишу, все зі мною гаразд. Я не плачу - радію тут людям, Що живуть поруч. День кожен раз Для них свято в неділю й у будні. Уявляєш, зустріла його - Того хлопця, що біг на червоний. Він не має вже ран і чоло В нього ціле, лиш здерті долоні. Так, я дійсно тут краще живу, Тільки зраджує пам‘ять частіше. Я не можу згадати добу, Що пройшла, лиш ім‘я твоє тішить. Ти пробач мені, справді, пробач За суцільні образи, незгоди, За вразливі насмішки пробач, За любити нездійснені спроби. Відчувати не можу давно Ні емоцій, не змін у погоді, Та радію, що ти всеодно Маєш силу в собі для свободи. Ні, не плач хоч тепер, заспокойся, Я все бачу, та тільки вві сні, Адже поруч з тобою і досі, Хоч цього й не помітно в пітьмі. 07.12.2022
2023-12-02 11:17:00
0
0
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17451
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12734