Чому всі підлітки...?
Чому всі підлітки в дванадцять Так прагнуть скуштувати алкоголь? Чому в тринадцять замість успіхів, Зненацька, курити починають табаком? Чи так це круто, так це класно? Напевно ні, невже? Чи весело вкорочувати віку, Губити все життя своє, підсилу Кожному таке, не сперечаюсь. Але навіщо слухати когось? Іти до тих людей, яких не люблять, Яких ненавидять і прагнуть відректись. Їх зневажають, що не сказали вчасно Нещасне слово, "ні", невже так важко? Немає сили волі у таких людей, Немає в них нічого вже тепер. Тоді навіщо, тож навіщо, друже, Ти лізеш в пекло, у вогонь палкий? Згориш і не зостанеться і сліду, Невже цього ти хочеш досягти? Чи прагнеш опинитися в труні ти? Померти, не впізнавши цілий світ? Ти можешь не дожити до свого ж повноліття, Якого дуже мрієш досягти. Чому всі підлітки в дванадцять Так прагнуть скуштувати алкоголь? Чому в тринадцять, замість успіхів у школі Курити починають табаком? Задумайся, ти, друже, і не поспішай Порийся у думках своїх невпинно І відповідь чимдуж свою ти дай, Свою, а не чужу, стереотипну
2019-06-15 05:42:28
8
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5776
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2234