Істина

Юлія Ципляк

Білий ріже очі. Чому? Бо білий - чистота, віра, світло, свобода, недоторканість - Істина. Мабудь, у погляді забагато чорного, який покривається, пронизується та нещадно вбивається білим, завдаючи того незвичного болю, невідомих страждать, неминучої втоми. Білий ріже вени. Чому? Бо білий - пігулки, білий - ліки, хірургічний ніж. Напевно, у крові забагато смоли зі сторонніх тіл, забагато токсинів і запалених клітин. Білий ріже слух. Чому? Бо білий - досконалість, бездоганність і гармонійність. Можливо, у думках забагато дисонансів, забагато суперечок і провокацій. Білий ріже плоть. Чому? Бо білий - дух, білий - незримість, незбагненність, які просочуються крізь полотно зовнішнього каркасу. Білий розповсюджується в просторі, заповнює собою Всесвіт і горить небаченим світлом. Білий ріже очі. Чому? Бо білий - чистота, віра, світло, свобода, недоторканість - Істина. 16.09.2022 Фото: Ю. Ципляк

2022-11-30 08:19:35

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12478

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2453