Людина

Людина - ?

Юлія Ципляк

Людина-зомбі, людина-вампір, Людина - мов монстр, диявол і звір, Людина - істота, тварина, дикун, Людина - мов кінь, що шукає табун, Людина - це тіло, це кров і це лють, Людина - це м‘ясо, що згодом уб‘ють, Людина - не розум, добро та любов, Людина - перетин кількох із умов, Людини-емоції та почуття, Людини-свідомості просто нема, Людина - природа, як ґрунт і вода, Людина - комаха, яку не шкода, Людина - не мир, не свобода, не дух, Людина - це вітер, який швидко вщух, Людина - не світло, не вірність, не друг, Людина - це ворог, це раб і недуг? Хіба це людина? Хай скаже мудрець, Нехай відповість на це вчений і жрець. Як бачать людину фотограф, митець? Як кожен із нас чує справжність сердець? Як бачать людину письменник, актор? І як музикант знає, хто є «мажор»? Спитайте людину - а хто є вона: Основа любові чи плоть і вода? 06.07.2022

2022-11-21 14:47:22

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11955

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5393