Людина - ?
Юлія Ципляк
Людина-зомбі, людина-вампір, Людина - мов монстр, диявол і звір, Людина - істота, тварина, дикун, Людина - мов кінь, що шукає табун, Людина - це тіло, це кров і це лють, Людина - це м‘ясо, що згодом уб‘ють, Людина - не розум, добро та любов, Людина - перетин кількох із умов, Людини-емоції та почуття, Людини-свідомості просто нема, Людина - природа, як ґрунт і вода, Людина - комаха, яку не шкода, Людина - не мир, не свобода, не дух, Людина - це вітер, який швидко вщух, Людина - не світло, не вірність, не друг, Людина - це ворог, це раб і недуг? Хіба це людина? Хай скаже мудрець, Нехай відповість на це вчений і жрець. Як бачать людину фотограф, митець? Як кожен із нас чує справжність сердець? Як бачать людину письменник, актор? І як музикант знає, хто є «мажор»? Спитайте людину - а хто є вона: Основа любові чи плоть і вода? 06.07.2022
2022-11-21 14:47:22
3
0
Інші вірші поета
Крок Швидко виростають діти Постріл ...
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2420
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1354