Я з кимось бігла
Я з кимось бігла, поки купка людей націлювала на нас рушницю. Я з кимось бігла, прикриваючи його собою, об тіло тілом. Вони за нами, по п’ятах, ми з ним – у воду. Вони за нами, до нас, Ми з ним - у свободу. Я з ним лежала в траві, рушниця ззаду. Я прикривала його, не знаючи правди. Не знала, хто він, чому, для чого та звідки, Не знала нащо, та знала: нема навіть свідків. Я з ним лежала в траві, рушниця позаду. Я прикривала його чомусь безпорадно, Тремтіла, холола від кінчиків пальців, Він грів мене тілом за спину й зап’ястя. Лежали, я змерзла – він втратив свідомість. Ті люди, що ззаду, на жаль, не відходять, Тримають рушницю та ціляться в скроню. Я встала, полежу лиш трошечки згодом. Я встала й тремчу аж до кінчиків пальців. Ці люди сказали: «Дізнаєшся вранці». Прокинулась в ліжку – немає нікого. Так з ким же я бігла Із пелка До Бога? 22.10.2022
2022-11-23 22:51:19
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2753
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4683