Я з кимось бігла
Я з кимось бігла, поки купка людей націлювала на нас рушницю. Я з кимось бігла, прикриваючи його собою, об тіло тілом. Вони за нами, по п’ятах, ми з ним – у воду. Вони за нами, до нас, Ми з ним - у свободу. Я з ним лежала в траві, рушниця ззаду. Я прикривала його, не знаючи правди. Не знала, хто він, чому, для чого та звідки, Не знала нащо, та знала: нема навіть свідків. Я з ним лежала в траві, рушниця позаду. Я прикривала його чомусь безпорадно, Тремтіла, холола від кінчиків пальців, Він грів мене тілом за спину й зап’ястя. Лежали, я змерзла – він втратив свідомість. Ті люди, що ззаду, на жаль, не відходять, Тримають рушницю та ціляться в скроню. Я встала, полежу лиш трошечки згодом. Я встала й тремчу аж до кінчиків пальців. Ці люди сказали: «Дізнаєшся вранці». Прокинулась в ліжку – немає нікого. Так з ким же я бігла Із пелка До Бога? 22.10.2022
2022-11-23 22:51:19
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13179
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12271