Під склепінням
Юлія Ципляк
Розфарбовані очі тугою І на мить лиш заплющені сни. Затавровано в серці жагою Мати вдячність й любов назавжди. Серед бруду незламного світу, У самих його витоках - мир. Повертаюсь назад на орбіту, Щоб намацяти орієнтир. У страху божевільного світу Є геть інший до витоку шлях - Без ненависті, злоби та гніту, Що лежить не в морях і полях. Між неволі рабів і лакеїв Є свобода, незнана царям, Бо не кесар колись її склеїв І побачити всім дав очам. Над небесним покровом пожежі Та земним смертоносним вогнем Є встановлені розума межі, Що розширяться лиш одним днем. Під склепінням збереться єдино, Врятувавшись від люті, народ, Він чекатиме свята спокійно Та найкращу з усіх нагород. Якщо маєш життя - неодмінно Можеш втратити миттю його, Але той, хто існує нетлінно, Повертає до нього свого. 08.06.2022
2022-11-21 14:42:43
2
0
Інші вірші поета
На папері Вістря Пустеля Чому всі підлітки...?
Інші поети
Fake Illinois
@troubled
J 131
@Ju131
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2355
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2515