Під склепінням
Розфарбовані очі тугою
І на мить лиш заплющені сни.
Затавровано в серці жагою
Мати вдячність й любов назавжди.
Серед бруду незламного світу,
У самих його витоках - мир.
Повертаюсь назад на орбіту,
Щоб намацяти орієнтир.
У страху божевільного світу
Є геть інший до витоку шлях -
Без ненависті, злоби та гніту,
Що лежить не в морях і полях.
Між неволі рабів і лакеїв
Є свобода, незнана царям,
Бо не кесар колись її склеїв
І побачити всім дав очам.
Над небесним покровом пожежі
Та земним смертоносним вогнем
Є встановлені розума межі,
Що розширяться лиш одним днем.
Під склепінням збереться єдино,
Врятувавшись від люті, народ,
Він чекатиме свята спокійно
Та найкращу з усіх нагород.
Якщо маєш життя - неодмінно
Можеш втратити миттю його,
Але той, хто існує нетлінно,
Повертає до нього свого.
08.06.2022
2022-11-21 14:42:43
2
0