Я, мов з ламкого дуже скла

Юлія Ципляк

Я, мов з ламкого дуже скла, В твоїх долонях опинилась. Ледь своє серце зберегла, Щоб з ним до тебе уклонилась. Тримай мене, прошу, тримай, Щоб я під вітром не зломилась, Але сильніше не стискай, Щоб у руках не розкришилась. 18.12.2021

2021-12-25 15:57:21

Інші вірші поета

Нарешті Killed rue Під склепінням Шипи

Інші поети

آنسة سلحفاة ( سولكاتا)

@sulcata

Polya Ya

@Polina8

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8884

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1355