Я, мов з ламкого дуже скла

Юлія Ципляк

Я, мов з ламкого дуже скла, В твоїх долонях опинилась. Ледь своє серце зберегла, Щоб з ним до тебе уклонилась. Тримай мене, прошу, тримай, Щоб я під вітром не зломилась, Але сильніше не стискай, Щоб у руках не розкришилась. 18.12.2021

2021-12-25 15:57:21

Інші вірші поета

Бог --- •••- • •-• Ти - єдина, кого я люблю Я з кимось бігла

Інші поети

Lanna Kamerone

@lannakamerone

Юліана Коцюбинська

@yukey

Black Hole

@Black_Hole

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

12139

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

3666