Я, мов з ламкого дуже скла

Юлія Ципляк

Я, мов з ламкого дуже скла, В твоїх долонях опинилась. Ледь своє серце зберегла, Щоб з ним до тебе уклонилась. Тримай мене, прошу, тримай, Щоб я під вітром не зломилась, Але сильніше не стискай, Щоб у руках не розкришилась. 18.12.2021

2021-12-25 15:57:21

Інші вірші поета

Пустеля Людина - ? Зав’яжи мені очі Крок

Інші поети

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

White_Fox_

@White_Fox_

Богдан Кухта

@bogdan_kukhta

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3225

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

3092