Вогники

Юлія Ципляк

Десь під небом місто є з дощу, Із вогнів, які не потопають. Як до нього руки опущу, То вони під хвилями зникають. Зазирну - там лихо тільки, смерть, У воді все місто, та не тоне; Тільки ліхтарі йдуть круговерть, Що чекають полум‘я червоне. Як настане час і місто спить, То пітьма вкриває безпроглядно Всі будинки в сяйві ліхтарів, Що палають все одно нещадно. Мерехтять і вдень вони, й вночі, Темрява ніяк не покриває Їх палкого серця, що в душі Справжнього життя ритм відбиває. Потопає місто, що з дощу, Заливає стелю та підлогу. Я не кину та не відпущу Вогників, шукаючих дорогу. 23.05.2022

2022-11-21 14:35:47

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4053