Вогники
Десь під небом місто є з дощу, Із вогнів, які не потопають. Як до нього руки опущу, То вони під хвилями зникають. Зазирну - там лихо тільки, смерть, У воді все місто, та не тоне; Тільки ліхтарі йдуть круговерть, Що чекають полум‘я червоне. Як настане час і місто спить, То пітьма вкриває безпроглядно Всі будинки в сяйві ліхтарів, Що палають все одно нещадно. Мерехтять і вдень вони, й вночі, Темрява ніяк не покриває Їх палкого серця, що в душі Справжнього життя ритм відбиває. Потопає місто, що з дощу, Заливає стелю та підлогу. Я не кину та не відпущу Вогників, шукаючих дорогу. 23.05.2022
2022-11-21 14:35:47
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410