Вогники
Десь під небом місто є з дощу, Із вогнів, які не потопають. Як до нього руки опущу, То вони під хвилями зникають. Зазирну - там лихо тільки, смерть, У воді все місто, та не тоне; Тільки ліхтарі йдуть круговерть, Що чекають полум‘я червоне. Як настане час і місто спить, То пітьма вкриває безпроглядно Всі будинки в сяйві ліхтарів, Що палають все одно нещадно. Мерехтять і вдень вони, й вночі, Темрява ніяк не покриває Їх палкого серця, що в душі Справжнього життя ритм відбиває. Потопає місто, що з дощу, Заливає стелю та підлогу. Я не кину та не відпущу Вогників, шукаючих дорогу. 23.05.2022
2022-11-21 14:35:47
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4746
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2305