Вогники
Десь під небом місто є з дощу, Із вогнів, які не потопають. Як до нього руки опущу, То вони під хвилями зникають. Зазирну - там лихо тільки, смерть, У воді все місто, та не тоне; Тільки ліхтарі йдуть круговерть, Що чекають полум‘я червоне. Як настане час і місто спить, То пітьма вкриває безпроглядно Всі будинки в сяйві ліхтарів, Що палають все одно нещадно. Мерехтять і вдень вони, й вночі, Темрява ніяк не покриває Їх палкого серця, що в душі Справжнього життя ритм відбиває. Потопає місто, що з дощу, Заливає стелю та підлогу. Я не кину та не відпущу Вогників, шукаючих дорогу. 23.05.2022
2022-11-21 14:35:47
2
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5607
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2015