Вогники
Десь під небом місто є з дощу, Із вогнів, які не потопають. Як до нього руки опущу, То вони під хвилями зникають. Зазирну - там лихо тільки, смерть, У воді все місто, та не тоне; Тільки ліхтарі йдуть круговерть, Що чекають полум‘я червоне. Як настане час і місто спить, То пітьма вкриває безпроглядно Всі будинки в сяйві ліхтарів, Що палають все одно нещадно. Мерехтять і вдень вони, й вночі, Темрява ніяк не покриває Їх палкого серця, що в душі Справжнього життя ритм відбиває. Потопає місто, що з дощу, Заливає стелю та підлогу. Я не кину та не відпущу Вогників, шукаючих дорогу. 23.05.2022
2022-11-21 14:35:47
2
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10829
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3044