Шипи
Юлія Ципляк
Менше сну - менше вільного місця в голові. Новоприбулі думки Шукатимуть місця на важких повіках, Робитимуть їх ще важче, опускатимуть вниз, Розростатимуться шипами. Хто би їх прогриз? Навіть паразити обиратимуть квіти Замість колючок, Що здатні вбити, Роздерти ланіти Й живитися кров‘ю, А потім чорніти. Що менше сну, то більше боліти Сни будуть зрання, нестатком повиті. Що більше думок неприборканих в тілі, Тим швидше шипи на очах будуть гнити. 02.12.2022
2022-12-03 20:55:47
3
0
Інші вірші поета
Останній день Killed rue Hic jacet Жага до життя
Інші поети
Aëden
@jewdiks
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673