"Бути чи не бути..."
Ех, любов моя не знає меж, Але не вийде вона за берег серця. Не знаю, чи любиш ти мене теж, Та, сподіваюсь, у душу свою відчиниш мені дверці. Я так довго думав: "Бути чи не бути"... Ні! О, як хочу тебе я забути... А може, сказати? Підійти - не мовчати?! А що, як вона скаже "Ні"?..
2018-10-22 19:17:42
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Андрій Сидорець
щиро дякую, приємно чути такі слова від поета такого рівня 😄🤗
Відповісти
2018-10-25 18:43:08
Подобається
Андрій Сидорець
я і не збирався. Як раз підуть канікули, багато вільного часу, то, може, будуть вірші й більш продумані. До того ж, такі слова не можуть не запасти в серце💓
Відповісти
2018-10-25 18:47:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8660
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353