Доля в монеті: чи "Орел" полетить?
Якби це все було так просто: Хто вірить, той своє знайде... Тоді чого люди стрибають з мосту? Віра у них загубилася де-інде? І вже щастя не світить тією зорею, Що колись осіяла тьму. І зараз залежить все від монети: Орел - лечу, решка - стою. Лиш ті, що йдуть, Мають віру дійти. Таких не ждуть, Для таких зачинені світи. Вони відрізняються лиш тим, Що діють, Коли у очах суспільства... Лиш мрія. І мрія розбилась в тріски, Побачивши "Орел" на монеті. І викинув усіх проблем огризки, Крім однієї: уже накрили без мене фуршети. І якась крихітка стукається в серці, (Цікаво, хто це взагалі така?) А це той проміть після смерті, Що служить в якості морського ліхтаря. ___________________ Відповідь до https://www.surgebook.com/ashannia/poem/tak-radisno-sogodni-na-dushi
2018-11-23 20:38:22
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сніданок з Едемом
Нарешті дочекався)
Відповісти
2018-11-23 20:39:52
1
Андрій Сидорець
@Сніданок з Едемом так, щось я затримався з віршами. Просто ця сіра маса все більше хоче мене з'їсти. Уже й емоції не ті, і решта слів чекають не мене
Відповісти
2018-11-23 20:41:13
2
Андрій Сидорець
@Сніданок з Едемом дякую за таку реакцію, приємно)
Відповісти
2018-11-23 20:41:38
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1764
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3081