Кожен портрет має свій фон
Кожен портрет має свій фон: В когось там величає грифон. Хтось має нрав до людського: Зображає там він себе, та малого. Та є і ті, хто, бравши пастель, Зображують там пейзаж пустель. Жовтий, оранжевий, світло-гарячий. Таке не побачить хіба що незрячий. Хоча... Чи потрібно бачити те, Від чого застерігали в Євангеліє? Пустка в душі - чим же її набити, З якої ноги туди треба ступити? Місця багато, часу - вагон, Але ж таким місцем зовуть полігон. Вистріли, вибухи тут лише чути, Та хто творець такої отрути?... І в самому центрі цього пустиря: Чорна, піщана душа не жива.
2018-10-25 19:49:42
6
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Сніданок з Едемом
@Андрій Сидорець сьогодні прокинувся і чомусь згадав цей вірш. Заходжу в додаток, а він схоже читається)
Відповісти
2018-10-26 05:11:06
1
Андрій Сидорець
@Сніданок з Едемом ну от, тепер думаю, що сплагіатив таку форму😄
Відповісти
2018-10-26 05:12:02
Подобається
Сніданок з Едемом
@Андрій Сидорець 😂 на світі мільйони подібних віршів, не переймайтеся на рахунок цього 😀
Відповісти
2018-10-26 05:14:26
1
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9387
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2463