Напишу...
Андрій Сидорець
Напишу я вірш про море, Про черепашку, сонце, пляж, Яке життя було б без горя, Яким світлим був пейзаж. Напишу про ліс осінній, Про джерело з-під камінця. І про розвалені будівлі, Про початок без кінця... Напишу про браму часу, Про пелену століть над нами. Про материнські карі очі, І про війну між ворогами...
2018-11-02 14:07:15
14
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сніданок з Едемом
@Андрій Сидорець вже сумно (
Відповісти
2018-11-02 14:13:33
Подобається
Андрій Сидорець
@Сніданок з Едемом шото я перестарався з негативом😅
Відповісти
2018-11-02 14:14:58
1
Сніданок з Едемом
@Андрій Сидорець ага
Відповісти
2018-11-02 14:16:06
Подобається
Інші вірші поета
Може, все ж? Оптимізм Нізвідки в нікуди Не грайтесь, люди, з сьомою печаттю
Інші поети
Cammie
@Cammie
어 먼 EMY
@Penguinia
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1744
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1388