Напишу...
Андрій Сидорець
Напишу я вірш про море, Про черепашку, сонце, пляж, Яке життя було б без горя, Яким світлим був пейзаж. Напишу про ліс осінній, Про джерело з-під камінця. І про розвалені будівлі, Про початок без кінця... Напишу про браму часу, Про пелену століть над нами. Про материнські карі очі, І про війну між ворогами...
2018-11-02 14:07:15
14
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сніданок з Едемом
@Андрій Сидорець вже сумно (
Відповісти
2018-11-02 14:13:33
Подобається
Андрій Сидорець
@Сніданок з Едемом шото я перестарався з негативом😅
Відповісти
2018-11-02 14:14:58
1
Сніданок з Едемом
@Андрій Сидорець ага
Відповісти
2018-11-02 14:16:06
Подобається
Інші вірші поета
Люстерце у серці Нескореним Кожен портрет має свій фон Може, все ж?
Інші поети
Jennifer
@Amber_lilly
Angel Angel
@arayhel
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5959
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5257