Життя. Графік. Траур
Андрій Сидорець
Чотири стіни. Ручка. Ліхтар. Бумага. Почерк. Серця нектар. Слова. Речення. Це що за крики? Ідея. Муза. У голові грають скрипки. Все більше крику. Ніж. Кров. Страх. Совість. Померла. Її нема в реєстрАх. Сум. Чесноти. Ще більше роботи. Хвилина. Всі стоють. Час для скорботи.
2018-12-19 19:16:28
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Андрій Сидорець
дуже дякую) приємно чути критику, тим більше позитивну)
Відповісти
2018-12-19 19:31:43
Подобається
Андрій Сидорець
абсолютно згоден
Відповісти
2018-12-19 19:32:45
Подобається
loneliness house
Вдало та лаконічно переданий сюжет, гостро - соціальним способом винесена мораль та драма цього вірша. Чим він і сподобався мені 😊
Відповісти
2019-04-23 09:28:48
1
Інші вірші поета
Нізвідки в нікуди Сповідь почуттів "Бути чи не бути..." Янголи в білих халатах.
Інші поети
Olim
@_Olim_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13031
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2803