Життя. Графік. Траур
Андрій Сидорець
Чотири стіни. Ручка. Ліхтар. Бумага. Почерк. Серця нектар. Слова. Речення. Це що за крики? Ідея. Муза. У голові грають скрипки. Все більше крику. Ніж. Кров. Страх. Совість. Померла. Її нема в реєстрАх. Сум. Чесноти. Ще більше роботи. Хвилина. Всі стоють. Час для скорботи.
2018-12-19 19:16:28
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Андрій Сидорець
дуже дякую) приємно чути критику, тим більше позитивну)
Відповісти
2018-12-19 19:31:43
Подобається
Андрій Сидорець
абсолютно згоден
Відповісти
2018-12-19 19:32:45
Подобається
loneliness house
Вдало та лаконічно переданий сюжет, гостро - соціальним способом винесена мораль та драма цього вірша. Чим він і сподобався мені 😊
Відповісти
2019-04-23 09:28:48
1
Інші вірші поета
Нізвідки в нікуди Не грайтесь, люди, з сьомою печаттю Кожен портрет має свій фон Нескореним
Інші поети
Vita Khut'ko
@vita_khutko
MaggieB
@MaggieB
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8382
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1973