Глава 2
Я сидів в машині та з цікавістю дивився на моє нове місто. Білий сніг заполонив вулицю, якою саме гуляли люди. Звичайна банальність, але все таки це значно краще за те місце звідки я приїхав. Я з розчарованим видихом відвернувся від вікна і зосередив всю увагу на рідних. Брат зосереджено розповідав батькам про своє навчання. У їхній сімейній ідилії я почував себе зайвим. Звичайно, Артем ж розумний, вихований, а я його цілковита протилежність. Велосипед - найкращий друг, закинуті будівлі - улюблена домівка та адреналін - найбільший кайф. У навушниках на всю гучність грали Imagine Dragons.
- Денисе! Денисе! Зменши звук, будь ласка, аж сюди чутно. - сказала з переднього сидіння мати, яка нарешті згадала, що в неї є ще один син.
Я вдав, що не чую і продовжив розглядати місто поки батьки з братом обговорювали мою поведінку. Раптом на іншому боці вулиці я побачив її. Дівчинка йшла і наче не бачила нічого навколо. Сніжинки заплутались у її темному, майже чорному волоссі. Карі очі були наповнені дитячою наївністю і вірою в диво. Ця дивачка саме зупинилася біля калюжі і в цю ж калюжу в'їхало переднє колесо нашої машини. Автомобіль віддалявся все далі, залишаючи позаду розгублену дівчинку.
- Денисе! Денисе! Зменши звук, будь ласка, аж сюди чутно. - сказала з переднього сидіння мати, яка нарешті згадала, що в неї є ще один син.
Я вдав, що не чую і продовжив розглядати місто поки батьки з братом обговорювали мою поведінку. Раптом на іншому боці вулиці я побачив її. Дівчинка йшла і наче не бачила нічого навколо. Сніжинки заплутались у її темному, майже чорному волоссі. Карі очі були наповнені дитячою наївністю і вірою в диво. Ця дивачка саме зупинилася біля калюжі і в цю ж калюжу в'їхало переднє колесо нашої машини. Автомобіль віддалявся все далі, залишаючи позаду розгублену дівчинку.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)