Глава 1
Глава 2
Глава 3
Глава 4
Глава 5
Глава 6
Глава 7
Глава 8
Глава 9
Глава 10
Глава 9
Чекаючи подругу, я вже геть задубіла. Перехожі, які з цікавістю заглядали за огорожу, напевно, дивувалися дівчині, яка так кумедно перестрибує з ноги на ногу. Цей спосіб зігрітися знайомий усім ще з дитинства.
- Ти чого тут стоїш? Холодно ж! Ходімо всередину. - роздався за спиною голос Рити.
Рита була, за словами пана Олега, однією з найкращих актрис у нашому театрі, хоча сама дівчина так не вважала. З вигляду культурна та ввічлива дівчина могла вільно висловлювати свою думку.  Рита була на 1 рік старша від мене, тож старанно намагалася зі мною подружитися, оскільки молоді в театрі було не так вже й багато. Та чи це я на контакт не йшла, чи Рита погано старалася, але подругами ми не були.
- Та я іду зараз, тільки подругу почекаю. - промимрила собі під ніс я.
Дівчина лише кивнула головою і пішла в напрямку дверей. Через кілька секунд її постать із довгим, густим каштановим волоссям увійшла всередину.
Мій телефон  подав ознаки життя і звідти почувся голос Лізи
- Я не піду, Злато, вибач. Іншим разом. - сказала дівчина скоромовкою і поклала слухавку.
Ну що ж, доведеться знову нудьгувати. Я з приреченим видихом зайшла в театр.
© Кароліна Дар,
книга «Хлопець з шоколадними очима. Теплі спогади з запахом вишень.».
Коментарі