Глава 8
Такого заморського дива я ще ніколи не бачив. За кілька хвилин дівчинка вразила мене своєю дитячою наївністю. Ну поводилася вона зовсім, як дитина, незграбна, кумедна, розгублена, але симпатична. Дивно, що вона нам тоді під колеса не потрапила, а лише води з калюжі наковталась. Таким замріяним на вулицю виходити не можна, з'їдять і не подавляться. В театр я ввійшов з широкою усмішкою, згадуючи обличчя дівчинки після холодного душу. Напевно, краще їй не знати, що я тоді сидів в тій машині.
-Денисе, ти чого тут стоїш? Ходи я тобі зал покажу. - я кивнув головою і пішов за Олегом в приміщення.
Сцена вражала, в моєму місті такого не було. Я вже хотів виступати тут, грати, творити, хоча розумів, що насправді ніякого таланту я не маю і моя присутність тут це просто звичайна випадковість. У залі стояли довгі ряди крісел для глядачів, зверху над усім цим нависав величезний балкон. У зал, схоже, саме почали сходитися актори. Вони зручно розміщувались на м'яких кріслах і гомоніли між собою. Зал був чітко розділений на дві половини: права - для чоловіків і ліва - для жінок. Я помітив, що акторів було багато, але людей мого віку було всього 6. У кишені завібрував телефон і я заховався за портьєрою щоб відповісти на дзвінок.
-Денисе, ти чого тут стоїш? Ходи я тобі зал покажу. - я кивнув головою і пішов за Олегом в приміщення.
Сцена вражала, в моєму місті такого не було. Я вже хотів виступати тут, грати, творити, хоча розумів, що насправді ніякого таланту я не маю і моя присутність тут це просто звичайна випадковість. У залі стояли довгі ряди крісел для глядачів, зверху над усім цим нависав величезний балкон. У зал, схоже, саме почали сходитися актори. Вони зручно розміщувались на м'яких кріслах і гомоніли між собою. Зал був чітко розділений на дві половини: права - для чоловіків і ліва - для жінок. Я помітив, що акторів було багато, але людей мого віку було всього 6. У кишені завібрував телефон і я заховався за портьєрою щоб відповісти на дзвінок.
Коментарі