Глава 12
Не встигли ми вийти з будинку, як нас одразу оточили журналісти. Звичайно, бабуся махнула рукою десятку охоронців і ми дійшли до машини так і не давши інтерв'ю.
- Ви іншої, менш помітної машини не могли взяти? - спитала я. - Вероніко, ми з тобою вдома поговоримо! - хором сказали усі родичі.
Саме так, ми сіли в лімузин. Бабуся просто не може жити без надмірної розкоші. А спереду і ззаду нас їхали ще 2 чорних джипи, в яких знаходилися охоронці. Та нашій охороні і президент може заздрити. Ще через 20хв ми під'їхали до цього замку, який усі називають нашим домом. По лютих поглядах бабусі і батьків я зрозуміла, що розмова ще не закінчена. Я просто хотіла піднятися до своєї кімнати, та мене одразу зупинив крик бабусі :
- Вероніко, зайди в кабінет свого батька.
Вибору в мене все одно не було, тому я зайшла і сіла на шкіряний диван. Незабаром у цю кімнату зайшли і всі мої судді, щоб призначити вирок. Я просто мовчки дивилась у вікно і так знаю чим закінчиться розмова : " Вероніко Барнет, ви оголошуєтеся винною і засуджуєтеся до тижня ув'язнення в своїй кімнаті. .." Хіба це вперше. Це ж тільки 2 поверх, можна спокійно вилізти з вікна. Стоп. Щось не те. Цього разу мене ув'язнили не в моїй кімнаті, а в кімнаті під самим дахом будинку на 3 поверсі. Я, ігноруючи усі подальші лекції, вийшла з кімнати і пішла відбувати покарання.
- Ви іншої, менш помітної машини не могли взяти? - спитала я. - Вероніко, ми з тобою вдома поговоримо! - хором сказали усі родичі.
Саме так, ми сіли в лімузин. Бабуся просто не може жити без надмірної розкоші. А спереду і ззаду нас їхали ще 2 чорних джипи, в яких знаходилися охоронці. Та нашій охороні і президент може заздрити. Ще через 20хв ми під'їхали до цього замку, який усі називають нашим домом. По лютих поглядах бабусі і батьків я зрозуміла, що розмова ще не закінчена. Я просто хотіла піднятися до своєї кімнати, та мене одразу зупинив крик бабусі :
- Вероніко, зайди в кабінет свого батька.
Вибору в мене все одно не було, тому я зайшла і сіла на шкіряний диван. Незабаром у цю кімнату зайшли і всі мої судді, щоб призначити вирок. Я просто мовчки дивилась у вікно і так знаю чим закінчиться розмова : " Вероніко Барнет, ви оголошуєтеся винною і засуджуєтеся до тижня ув'язнення в своїй кімнаті. .." Хіба це вперше. Це ж тільки 2 поверх, можна спокійно вилізти з вікна. Стоп. Щось не те. Цього разу мене ув'язнили не в моїй кімнаті, а в кімнаті під самим дахом будинку на 3 поверсі. Я, ігноруючи усі подальші лекції, вийшла з кімнати і пішла відбувати покарання.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)