Глава 15
Деякий час ми все ще блукали замком, а потім зрозуміли, що ми вже за його межами. Перед нами постали ворота, до яких збоку висів ключ. Коли ми відімкнули їх, то опинилися у парку. Щось мені здається, що це буде найвеселіше покарання в моєму житті. Якби батьки знали про хід, вони б ніколи не поселили мене в цій кімнаті. Все таки дуже цікаво для чого він збудований. За думкою Артура, хід збудували, щоб в разі несподіваної атаки мати змогу покинути замок. У нас є ще 2 год до обіду, які можна провести з користю. Грошей ми з собою не взяли, тому просто вирішили тинятися містом. Гуляючи парком, ми помітили Сашка. Я була дуже здивована, коли виявилося, що хлопці знайомі. Та чого тут дивуватися, точкова боротьба. Може й мені спробувати? Та вони одразу охолодили мій запал, сказавши, що такі розваги не для принцес. Ага, принцу на білому Мерседесі можна, а мені ні. Ми ще трохи погуляли парком і вирішили, що настав час повертатися додому. Ми домовилися зустрітися завтра на цьому самому місці, щоб з користю провести час. Ми з Артуром ввійшли у тунель і пішли у свої кімнати.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)