Казкова елегія
Я нанизую зорі на нитку сріблясту печалі,
Павутиння життя, вкрите росами, впаде до ніг,
Та мені вже добряче набридли оті карнавали,
Синя птаха крилом все нестиме в омріяний гріх.
Я збираю хмарки у рядочки розмашистих літер
І краплинки дощу будуть крапками, мабуть, в кінці
Свій нашіптує ритм і куйовдить листи мої вітер,
Кольорову веселку малюють брати-олівці.
Я мереживом снігу покрию своє творіння
І ранковий туман сивим маревом ляже на нім
Та нарешті тепер вже очиститься моє сумління
Коли новий прибулець заходить в старенький дім.
2018-12-27 04:26:09
1
0