Просто поряд будь

Кароліна Дар

Не вір більш осені, що вперто так шепоче Усе забути й далі йти вперед, Скидає листя аж під ноги і лоскоче Його, мій друже, твій велосипед. А ти не вір птахам, що полетіли, Піднялись в небо і торкнулись хмар, Бо краще жити вже, мабуть, без віри Ніж загубитись десь серед примар. Не вір дощам, що стукають у вікна, Краплини срібні залишаючи в траві, Не вір тій квітці, що самотньо квітне І всім рослинам, що іще живі. Не вір туманам зранку пеленою Закриють місто від чужих очей, Не вір тому, що досі за стіною Комусь ти снишся зоряних ночей. Не слухай шепіт музики сумної І тихий шелест під ногами в нас, Лише знайди у пам'яті сувої, Що зберегли той неповторний час. Не вір вітрам, які морозять руки Не вір снігам, що скоро теж прийдуть Як жовтий лист тобі несе розлуку Йому не вір, лиш просто поряд будь...

2018-12-26 13:58:44

Інші вірші поета

Роздоріжжя Ми досі живі?.. Зимова ніжність ВІД СЕБЕ ВТЕКТИ НЕ МОЖНА

Інші поети

J 131

@Ju131

Gamila

@mariam_wael_2evw

Victoria Zhyliak

@ZhyVi

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1645

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2590