Не зникає ніколи любов

Кароліна Дар

Я помру, щоб воскреснути знов, Я забуду, щоб потім згадати Не зникає ніколи любов, Варто вірити все ж і чекати. Я піду, щоби потім прийти І ображусь, щоб згодом простити Ти завжди мене зможеш знайти Якщо хочеш насправді любити. Загублюсь в павутинні мереж, Та не видалю свою анкету Вперто вірю, що і в тебе теж Влучила та стріла з арбалету. Промовчу, щоби згодом сказать Те, що зараз сказать не зуміла Важко, друже, слова ці писать, Бо без тебе писати не вміла... Вже до тебе лечу стрімголов, Бо набридло тобі вже блукати Не зникає ніколи любов, Варто вірити все ж і чекати...

2018-12-27 08:43:43

Інші вірші поета

А ти все йдеш Залежність Тому, хто перед сном читає вірші Зоряний вірш

Інші поети

Рыжий

@Kliri

Ната

@MataMark

Danny

@danny_o91s

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5608

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1227