Небо впало на голову...
Кароліна Дар
Небо впало на голову... Боляче... Безпощадно... Розлетілось на друзки і розвіявся щастя дим... Повіває лиш холодом, Я тепер безпорадна. Це глухий долі вирок і ти таки був не тим. Наше щастя оманливе... Зоряне... чи веселкове... Чи тверде, наче кремінь... чи крихке, як кришталь... Доля дуже ощадливо, Та вже й не так загадково Витягає з шухляди улюблену чорну вуаль... Небо впало на голову, Не боляче і не вдарило! Від знайомих мостів залишається тільки дим... Розгаряченим оловом, Спогадом... Маревом... Вітер в тіло сніжинки... а ти таки був не тим...
2019-01-02 08:11:01
5
0
Інші вірші поета
Роздоріжжя Зоряний вірш Дитятко спить Розмови за чашкою чаю
Інші поети
R_i_t_a
@freebird
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9509
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443