Небо впало на голову...

Кароліна Дар

Небо впало на голову... Боляче... Безпощадно... Розлетілось на друзки і розвіявся щастя дим... Повіває лиш холодом, Я тепер безпорадна. Це глухий долі вирок і ти таки був не тим. Наше щастя оманливе... Зоряне... чи веселкове... Чи тверде, наче кремінь... чи крихке, як кришталь... Доля дуже ощадливо, Та вже й не так загадково Витягає з шухляди улюблену чорну вуаль... Небо впало на голову, Не боляче і не вдарило! Від знайомих мостів залишається тільки дим... Розгаряченим оловом, Спогадом... Маревом... Вітер в тіло сніжинки... а ти таки був не тим...

2019-01-02 08:11:01

Інші вірші поета

А ти все йдеш Дитятко спить А ти досі приходиш... Тому, хто перед сном читає вірші

Інші поети

Raven_Hair

@Raven_Hair

-Rayures

@Catalina_P

Safie_

@Safie_

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9097

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2520