Скажи...

Кароліна Дар

Я вже не поруч, так життя розставило І смуток тихо здавлює, мов обручем, Я лиш спитаю, хоч порушу правило Скажи, мій друже, а тобі не боляче?... Нема образ, забула все давно уже, Ти, мабуть, знову в натовпі крокуєш сам У тому світі, де усе таке чуже, Скажи лиш, друже, а тобі не важко там?... Мине ще час й свідомість всю покриє сніг, Будь обережний там серед своїх боїв, В моїх думках, мій друже, ти всіх переміг, Лише скажи ти не голодний, ти поїв?... Тут вітряно, у листі все осінньому, Захоплює в свої обійми голову, А ти десь там, у небокраї синьому, Скажи, мій друже, а тобі не холодно?... Засвітить сонце радісно-оманливе, Віддасть усе холодним крижаним дощам, Блокнот сміється лагідно-образливо, Скажи, мій друже, а тобі хоч добре там? Нехай зігріють в далині тебе вірші, Я надішлю привіт лиш ніжно-сонячний, Сюди вкладаю ще частиночку душі, Скажи ти хоч щось згадуєш, не боляче?.. Останні я зроблю ще рухи ручкою, Вкладу сюди іще лише одне слівце І раптом думка стрімко стала рвучкою, Скажи, мій друже, ти хоча б читаєш це?...

2018-12-27 08:55:53

Інші вірші поета

Роздоріжжя ВІД СЕБЕ ВТЕКТИ НЕ МОЖНА Дитятко спить Не зникає ніколи любов

Інші поети

JENOVA JACKSON CHASE

@PercabethNewt

Jhordan Ortiz

@jhordan_ortiz

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1845

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1157