Загублене щастя
Кароліна Дар
Я ще відчуваю той дотик твоєї руки, Слова, наче кістка, застрягли в моєму горлі, А фрази летять, та не ті, не мої й якісь кволі Я подумки пишу до віршів потрібні рядки. А річка під нами невтомно і гучно шумить І балки моста, що із часом покрились іржою Ти вибач мене, та не зможу я бути такою, Яку ти, напевно, хотів би собі сотворить. Вже потяг над нами летить по стареньких рейках, Я хочу сховатись від пильного слова контролю, Ти міцно тримаєш над нами мою парасолю Поїдем назад: я - енергія, я - батарейка. Незручна дорога та ще під ногами калюжі, Ми більш не спиняємось, крутимо швидко педалі, Бо їхати нам необхідно далеко й ще далі У дощовику моє серце чомусь нездужа. Я ще пам'ятаю, мій друже, той радісний день Як плакало небо, для нас це не є перепона І мокрі до нитки вкладаємо свої закони Й загублене щастя з твоїх визирало кишень...
2018-12-27 08:59:08
7
0
Інші вірші поета
Просто поряд будь Ми досі живі?.. Казкова елегія А ти все йдеш
Інші поети
- BFF MAİLİN Love Yourself -
@mehri_beshimova_yg6k
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
46
8
3606
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9311